Курс «2 Тимофія» · Тиждень 9 з 10
9Проповідуй Слово
2 Тим. 4:1–5 · розділ V «Проповідуй Слово і добіжи до кінця»
Час. 15–20 хвилин щодня, вівторок 40–45, п’ятниця 10–15 і тест. Ще 2–3 хвилини забирає читання розділу.
Мета тижня. Побачити, що Павло доручає Тимофієві звіщати Слово перед Христом-Суддею, а не перед оплесками людей, і цього тижня терпляче сказати одній людині добру звістку про Христа.
Вірш на пам’ять.
«Проповідуй Слово, утверджуй за сприятливих і несприятливих обставин…»2 Тим. 4:2
Хто хоче, вчить вірш до кінця: «…докоряй, потішай, закликай — з усякою терпеливістю і повчанням». Друга половина береже першу від настирливості.
Звичка · Моє ходіння з Богом · тиждень 1 з 2. Обери, що лишається: до п’ятниці запиши одну-дві речі, які залишиш у своєму тижні і після курсу.
Свідок тижня. Михайло Ратушний, український селянин. Читати він навчився вже дорослим. Купив Біблію, і за кілька років його хату знало все село: там читали Писання. Знала й влада.
Лінія 2:2. Передати віру — це не лише розповісти свою історію. Це передати саме Слово: те, що ти почув (2:2), а не те, що людям приємно чути (4:3). Твій Тимофій навчиться цього, коли побачить, що ти сам слухаєшся Слова там, де воно незручне.
Питання тижня. Павло знає наперед: люди виберуть собі вчителів, «щоб лестили слух» (4:3). Чому ж він не каже Тимофієві «почекай кращих часів», а пише «утверджуй за сприятливих і несприятливих обставин»? І звідки взяти сили так говорити й не стати жорстким? Відповідь складатиметься з днів, а в п’ятницю ти побачиш її цілою.
Понеділок · ВхідВсю Божу волю15–20 хв
Пригадай. Минулого тижня Павло написав, що Святе Писання «може тебе зробити мудрим для спасіння» (3:15). Через що, за цим віршем, приходить така мудрість? Одним реченням, без підглядання.
Короткі відповіді до тесту тижня 8
- Пн. Павла в Лістрі побили камінням, а він повернувся до учнів і чесно сказав, що до Царства Божого входять «через великі утиски» (Дії 14:19–22): віра, якій обіцяли легку дорогу, ламається на першому камені. Тож труднощі на правильному шляху не означають, що Бог покинув, а Господь тримає в них (3:11). Пастка: «якщо важко, значить, я щось роблю не так».
- Вт. Наставник відходить (4:6), а Писання лишається; воно сильніше за найкращу людину, бо видихнуте Богом (3:16) і веде до спасіння через віру в Христа (3:15). Добра відповідь називає, що зміниться в читанні: читати, щоб почути Бога і прийти до Христа. Пастка: «тоді наставники не потрібні», адже Павло сам нагадує, від кого Тимофій навчився (3:14).
- Ср. Боже слово дає мудрість відкритим і простодушним (Пс. 19:8), а можна досліджувати Писання і не прийти до Христа, про Якого воно свідчить (Ів. 5:39–40). Тому мудрість для спасіння — це віра в Ісуса, до Якого веде Писання, а Бог відкривається як Той, Хто хоче, щоб Його знайшли. Пастка: протиставити знання Біблії і віру.
- Чт. Верійці перевіряли Писанням навіть Павла, і перевірка привела їх до віри (Дії 17:11–12). Промовець і більшість можуть помилятися, а Писання богонатхненне і тому навчає, докоряє, виправляє й виховує (2 Тим. 3:16–17). Добра відповідь називає одне конкретне рішення. Пастка: «перевіряти» як підозра до всіх або вірш, дібраний під готове рішення.
- Пт · Що б ти відповів? Біблію справді писали люди, але Павло каже, що її джерело — Бог (3:16), і що вона веде до Ісуса (3:15). Замість суперечки варто запросити прочитати разом одну Євангелію і подивитися на Христа. Пастка: коло «бо так написано» або суперечка, яку виграли, а друга втратили.
- Пригадай і застосуй. Бог визволяв Павла (3:11) і дав Писання, видихнуте Собою, яке веде до Христа і готує до доброго діла (3:15–17); Слово кличе триматися навченого і дати йому вирішувати. З тижня 4: Бог «залишиться вірним» (2:13), і це видно в тому, що Він не лишає учня без Свого слова, коли люди відходять. Пастка: відповідь лише про те, що робити мені.
- Обговоримо на групі. Можна читати Біблію багато і не приходити до Христа, коли читаєш для плану чи для власної праведності: біда в «не хочете» (Ів. 5:40). Допомагає молитва перед читанням і питання «що тут про Христа?», а тоді читання, щоб послухатися, і розмова про прочитане з кимось поруч. Пастка: «тоді краще менше читати» або новий список правил.
Двері. «Віра — справа приватна. Я своє вірю, а іншим у душу не лізу».
Що з цим не так: лізти в душу справді не треба, а чужа свобода варта поваги. Але Євангелія — не мій приватний смак. Це звістка, яку Бог хоче донести до всіх, і сьогодні ти побачиш апостола, який вважав мовчання про неї невірністю.
Молитва перед читанням. Згадай людину, яка колись уперше пояснила тобі добру звістку. Подякуй за неї Богові. Тоді: «Відкрий мої очі, щоб я міг побачити дивовижні властивості Твого Закону!» (Пс. 119:18).
Читай. 2 Тимофія 4 повністю, потім Дії 20:17–32.
Фон. У Діях 20 Павло ще на волі й поспішає до Єрусалима. До Ефесу він не заходить, а кличе пресвітерів тамтешньої церкви до портового міста Мілет. Пресвітери, або старші, доглядали громаду. Згодом цю саму ефеську церкву доглядатиме Тимофій (1 Тим. 1:3).
РОСА · Дії 20:17–32
Загубився? Три рухи: почути · відповісти · послухатися. Як це працює →
Роздивляюсь.
Запиши в зошит · Спробуй 3 хв
Як Павло служив в Ефесі (вв. 19–21)? Двічі він каже «я не ухилявся»: знайди обидва місця (вв. 20, 27). Про кого він застерігає (вв. 29–30) і Кому доручає старших (в. 32)?
«Господи, покажи мені, що для Тебе означає вірно передати Твоє слово».
Осмислюю. Яка головна думка цих віршів? Як свіжо тут відкривається Бог, Якому Павло наостанок доручає людей разом зі Словом Його благодаті, «яке може збудувати» (в. 32)?
«Ти — Бог, Чиє слово тримає церкву, коли її учителі…»
Співрозмова. Яку Божу правду тобі найлегше обминати мовчанням? Скажи про це Йому.
«Господи, я ухиляюся від ___, бо…»
Що побачили інші Фі
Фі помічає, що доручення 2 Тим. 4:1–5 граматично зв’язане з наступними словами Павла про його смерть (4:6–8). Тому він читає його як зміну варти: слово чоловіка, який відходить, до свого спадкоємця, або, образом самого Павла, передачу естафети (Фі, «1 and 2 Timothy, Titus»). У Мілеті Павло вже раз передавав естафету. Цього тижня — востаннє.
Амінь ділом.
Запиши в зошит · Застосуй
«Коли буде ___, я зроблю ___». Наприклад: «Коли завтра за обідом колега знову спитає, навіщо мені та церква, я відповім одним чесним реченням про Христа, а не жартом».
Імена. Візьми наступні 2–3 імені зі свого списку. Молись: «Господи, слово Твоєї благодаті дійшло до мене. Нехай воно дійде і до ___». Людина зі списку не проєкт. Якщо ти на службі чи вдома з малими дітьми, достатньо одного імені на день.
Звичка · Моє ходіння з Богом · Відкриття
Курс закінчиться через два тижні, а дорога з Богом — ні. Про Еноха Біблія каже коротко: «Енох ходив з Богом» (Бут. 5:24). А пророк Міхей підсумовує, чого Господь чекає від людини: «і в покорі ходив з твоїм Богом» (Мих. 6:8).
- Цінність серця
- Богові потрібен не відмінник курсу, а людина, яка щодня йде поруч із Ним.
- Бажання серця
- щоб те, що Бог дав за ці тижні, не залишилося в зошиті.
- Намір
- обрати одну-дві речі, які лишаться у твоєму тижні. Не розклад і не закон, а дорога поруч із Христом.
- Кроки
- цього тижня — обери і до п’ятниці запиши; наступного — поділися з лідером чи куратором і познач у календарі дні повернення, 30-й і 90-й день після курсу.
Сьогодні перегорни зошит і познач олівцем, що за курс найбільше наближало тебе до Бога: молитва перед читанням, РОСА зі своїм Тимофієм, вірш на пам’ять, зустріч групи чи щось інше. Галочка.
Суть дня · Всю Божу волю
Коли лікар іде з лікарні, він не просто зачиняє кабінет. Він сідає з тим, хто його замінить, і перебирає картки: цьому ось це, за тим стежити, а тут не вір першим аналізам. Найважливіше кажуть наостанок.
Ми в останньому розділі останнього листа Павла. Щойно він писав, що Писання дане, «щоби Божа людина була досконала, на всяке добре діло готова» (3:17). Тепер починається те, до чого він вів увесь лист: останнє доручення. Те, що Писання підготувало в Тимофії, тепер має звучати для інших.
Ефес таке прощання вже чув. Роки тому Павло зупинився в Мілеті й покликав пресвітерів ефеської церкви. Він нагадав, як служив їм «зі слізьми» (Дії 20:19) і як засвідчував «юдеям і грекам покаяння перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса» (20:21). І двічі за кілька хвилин сказав те саме: «я не ухилявся» (20:20, 27). Удруге — так: «Адже я не ухилявся від того, щоб об’явити вам усю Божу волю» (20:27).
Запиши в зошит · Пороздумуй 1 хв
Від чого проповідника може спокушати «ухилитися»? І чого це йому, здається, вартуватиме?
Ухиляються найчастіше тихо. Не кажуть нічого неправдивого, лише обминають покаяння чи суд, бо після таких слів хтось піде. Павлові вірність коштувала сліз і змов (20:19). А в Мілеті він ще й застеріг: прийдуть «хижі вовки», і з-поміж самих старших постануть люди, які «будуть говорити перекручене, аби потягти учнів слідом за собою» (20:29–30).
Друге послання до Тимофія показує, що так і сталося. Від Павла «відвернулися всі, хто в Азії» (1:15). Гіменей і Филит відвертають декого від віри (2:17–18). Є люди, які «завжди вчаться», а до істини не доходять (3:7). Павло тепер у кайданах і прийти не може. В Ефесі лишився Тимофій.
Що тримало Павла, коли простіше було змовчати? Він сам це назвав: служіння він «одержав від Господа Ісуса», щоб «засвідчити Радісну Звістку Божої благодаті» (20:24). Служіння — дар Христа, а звістка — про благодать. Тому Павло не тримається за ефеських старших як за своїх. Він віддає їх «Богові та Слову Його благодаті, яке може збудувати» (20:32).
Запиши в зошит · Спробуй здогадатися 1 хв
Завтра прочитаєш останнє доручення Тимофієві. З чого, на твою думку, Павло його почне: з людей, з обставин, із самого Тимофія чи з Когось іншого? Одним реченням. Завтра перевіриш у тексті.
Основна істина дня. Слово благодаті не належить проповідникові: Христос довіряє його людям, щоб вони передали його цілим, не обминаючи незручного.
Свідок тижня: Михайло Ратушний
Михайло Ратушний (близько 1830 — близько 1915) — український селянин, один із перших штундистів. Так тоді називали селян, які збиралися по хатах читати Біблію. Точних дат його життя джерела не дають. Читати він навчився вже дорослим. А з Іваном Рябошапкою, свідком тижня 2, вони згодом разом обстоюватимуть право віруючих збиратися.
Джерело: Альберт Вордін, «On the Edge»; Є. Жаботинський, «Прошение Ивана Рябошапки».Два питання дня
У тестПрощаючись із ефеськими старшими, Павло каже: «я не ухилявся від того, щоб об’явити вам усю Божу волю» (Дії 20:27), і доручає їх «Богові та Слову Його благодаті» (20:32). Чому вірність Божому слову не дозволяє брати з нього лише приємне? І що це змінює в тому, як ти говориш про віру з близькими? (2–3 речення)
Лишається в зошитіВід якої Божої правди тобі найлегше ухилитися? Одне слово.
Вечір. Перед сном: дякую за одну річ дня → визнаю, де схибив → приймаю прощення в Христі → прошу сили на завтра. Хвилина, не більше.
Вівторок · Глибокий деньEMOI на 2 Тим. 4:1–540–45 хв
Якщо сьогодні зовсім немає часу — зроби РОСА на уривок.
Пригадай. Вірш минулого тижня: «Усе Писання ___ й корисне для навчання, для ___, для виправлення, для ___ в праведності…» (3:16). Скажи з пам’яті. Сьогодні побачиш, що Павло робить із цим «корисним» Писанням далі.
Двері. «Головне — щоб людям сподобалося. Якщо проповідь не чіпляє, її ніхто не слухатиме».
Що з цим не так: говорити живо й зрозуміло добре, нудна проповідь — не чеснота. Але сьогоднішній уривок питає, Хто зрештою оцінить слово. І це не слухачі.
Молитва перед читанням. Пригадай місце з Писання, яке колись тебе зачепило і тому не сподобалося. Подякуй Богові, що Він говорить і таке. Тоді: «Відкрий мої очі…» (Пс. 119:18). Усю дорогу помічай, де текст тебе зупиняє, і кажи про це Йому.
Фон. Павло сидить у римській в’язниці й чекає вироку (4:6). Тимофій в Ефесі, де вже діють учителі з розділу 3. Слово «свідчу» (4:1) звучить урочисто, як у суді: так закликають у свідки або дають доручення під присягою. Квадратні дужки в «[Тому]» означають, що цього слова немає в частині давніх рукописів.
Слова і імена. Прихід (в. 1) — явлення Христа, Його повернення у славі. Утверджуй (в. 2) — будь напоготові, тримайся справи. Здорове вчення (в. 3) — те, що дає духовне здоров’я; Павло вже писав про «здорові слова» (1:13). Небилиці (в. 4) — вигадки, які видають за правду. Благовісник (в. 5) — той, хто звіщає добру звістку; те саме слово в Діях 21:8 перекладено «євангеліст»: так названо Пилипа. Тверезий (в. 5) — з ясною головою, не сп’янілий ні вином, ні модою.
Читай. 2 Тимофія 4 повністю, потім 4:1–5 ще раз, уголос і повільно. На віршах 2 і 5 сповільнись: накази там ідуть один за одним, як у військовому розпорядженні.
Загубився? Три рухи: почути · відповісти · послухатися. Як це працює →
Що написано? 6–7 хв
Запиши в зошит · Спробуй
Підкресли всі накази у вв. 2 і 5. Скільки їх? Кого Павло називає у в. 1 і що каже про Христа? Знайди слова-скріпки «Бо» (в. 3) і «Ти ж» (в. 5). Які слова у вв. 3–4 стосуються вух? Від чого люди відвертаються і до чого схиляються? Чесно: що з цього ти вже знав і звідки?
«Господи, я хочу почути це доручення так, ніби воно і для мене».
Після своєї спроби
У в. 2 п’ять наказів: проповідуй, утверджуй, докоряй, потішай, закликай. У в. 5 ще чотири. Разом дев’ять, але першими в уривку стоять не накази, а Бог і Ісус Христос, перед Якими вони звучать; Христос «має судити живих і мертвих» (в. 1). Перевір понеділковий прогноз: Павло починає не з людей і не з обставин, а з Христа-Судді. «Бо» пояснює, навіщо наполегливість: настане час, коли не слухатимуть. Вуха повторюються двічі: «лестили слух», «відвернути вуха». Відвертаються від «здорового вчення» й «істини», схиляються до «небилиць». А «Ти ж» повертає Тимофія від чужого відступу до його власної вірності.
Питання до тексту 8–10 хв
Запиши в зошит · Пороздумуй
Запиши одне-два власні питання до уривка і можливі відповіді. Якщо не знаєш, з чого почати: чому доручення починається з суду, а не з потреб людей? Що таке «Слово» у в. 2 (подивись на 3:15–16)? «За сприятливих і несприятливих обставин» — сприятливих для кого? Як поєднати «докоряй» і «з усякою терпеливістю»? Хто винен у вв. 3–4: учителі чи слухачі? Що означає «виконуй діло благовісника» для того, хто не пастор?
«Душе Святий, відкрий мені те, що я сам би пропустив».
Після своєї спроби: чотири рухи уривка
4:1. Перед Ким ти стоїш.
«Свідчу перед Богом та Ісусом Христом». Павло ставить Тимофія не перед ефеською громадою і навіть не перед собою, а перед Богом. Христос «має судити живих і мертвих», тобто всіх: і тих, хто доживе до Його приходу, і тих, хто помер раніше. Він прийде і царюватиме. Для Тимофія це означало: ні слава в Ефесі, ні його власний страх не мають останнього слова. Але й проповідник підсудний: його слова й мотиви теж стануть перед Суддею. Остаточну оцінку служінню дає не аудиторія, а Христос, Який прийде судити й царювати.
4:2. Що і як говорити.
Слово тижня: у грецькому тут «ке́риксон» (проголоси як вісник). Вісник у грецькому місті вголос оголошував рішення, яке ухвалив не він. Стотт нагадує, що так Павло називав і себе в 1:11 (у Сучасному перекладі там «проповідником»): вісник не складає звістки, він її передає (Стотт, «The Message of 2 Timothy»). «Слово» Тимофій знає: це Писання, яке веде до спасіння через віру в Христа (3:15–16), і та сама Євангелія, за яку Павло в кайданах (2:8–9). Далі відкриття, якого не видно в українському. «За сприятливих і несприятливих обставин» у Павла — два короткі слова з коренем «час», щось на кшталт «слушно й неслушно». А в наступному вірші той самий корінь: «настане час». Неслушна пора, про яку говорить Павло, — це саме той час, коли люди не хочуть слухати. Потім дієслова, які показують, як говорити: викрити хибу, суворо застерегти, підбадьорити й покликати до відповіді. Над усіма стоїть «з усякою терпеливістю і повчанням»: не тиснути, а пояснювати й чекати. Тимофій не вигадує звістки, а передає її вчасно й невчасно, і передає терпляче, з поясненням.
4:3–4. Чому буде важко.
«Бо настане час, коли не слухатимуть здорового вчення». Ці люди не кидають релігії. Вони збирають учителів, і не одного. Мірило вибору — «за своїми пожадливостями», і ще раз «собі»: двічі про себе в одному реченні. За грецькою граматикою свербить слух саме в слухачів, а не в учителів. Вони самі шукають тих, хто почухає. Далі два напрямки: «відвернути вуха від істини та схилитися до небилиць». Павло описує не людей із важкими запитаннями, а тих, хто зробив свої бажання суддею над Божим словом. Небезпека не лише в поганих учителях, а й у слухачах, які добирають учителів під свої бажання.
4:5. Ти ж.
Утретє в листі звучить «Ти ж» (пор. 3:10, 14). Коли інші відвертаються, Тимофій не глядач і не суддя. «Будь тверезий» — єдиний наказ уривка в теперішньому часі, тобто постійно. «Терпи злидні» перегукується з тим, що Павло казав про себе: «переношу злигодні — до кайданів включно» (2:9). «Діло благовісника» — звіщати добру звістку про Христа, навіть коли все служіння засмоктують суперечки з учителями. А «звершуй своє служіння» каже саме «своє»: довірене тобі, а не все, чого від тебе чекають. Коли інші відвертаються, Тимофій не змагається з ними, а тверезо й до кінця робить доручене йому.
Що побачили інші Стотт
Стотт бачить у в. 2 чотири риси вірної проповіді: вона нагальна, доречна до людини, терпляча і сповнена навчання. Одне його речення тримає все: «Ми не маємо свободи вигадувати свою звістку, а лише передавати слово, яке промовив Бог» (наш переклад). Результат проповіді, каже він, — справа Святого Духа, тому ми можемо терпляче чекати і не давити на людей (Стотт, «The Message of 2 Timothy»).
Головна думка 3 хв
Запиши в зошит · Спробуй
Закрий текст. Що Павло хотів сказати Тимофієві цими п’ятьма віршами? Одне речення, до 20 слів. Які вірші несуть цю думку найчіткіше?
«Ось чого Ти хотів від Тимофія, і ось на чому це стоїть…»
Після своєї спроби
Перед Христом, Який судитиме й царюватиме, терпляче звіщай Його слово, навіть коли люди воліють приємні вигадки. Слова в тебе можуть бути інші. Порівняй: чи є в твоєму реченні і Той, перед Ким звучить слово, і те, як його нести? Найчіткіше цю думку несуть вв. 1, 2 і 5.
Як свіжо тут відкривається Бог 3–4 хв
Запиши в зошит · Пороздумуй
Бог тут — Той, перед Ким звучить доручення, а Христос — Суддя і Цар (в. 1). Що це каже про Того, перед Ким ти живеш і говориш? А тепер подивись на «з усякою терпеливістю» (в. 2): чия це риса спершу? Що з цього правда на всі часи? І одне слово про себе: це мене тішить, дивує, вабить чи лякає?
«Так ось Ти Який: від Тебе не сховаєшся, а Ти все ж…»
Після своєї спроби
Бог тут не далекий глядач. Павло і Тимофій служать «перед» Ним уже тепер. Христос судитиме живих і мертвих, і ніхто не стоїть поза Його оцінкою: ні натовп, ні проповідник. Він прийде і царюватиме, і це Його Царство, а не наше. А тепер терпіння. Ґатрі пише, що слово, ужите тут, у Павла здебільшого описує довготерпіння самого Бога (Ґатрі, «The Pastoral Epistles»). Бог, Який посилає Тимофія говорити правду, сам довго терпить людей. Він терпів і нас. Правда на всі часи: останнє слово про моє життя і мої слова скаже Христос, а Його терпіння до мене стає мірою мого терпіння до інших. Це тверезить і водночас звільняє від влади чужих оплесків.
Де тут Христос 3 хв
Запиши в зошит · Пороздумуй
Христос у 4:1 названий прямо. Прочитай ще 1:10 і 4:8. Ким є цей Суддя для того, хто в Ньому?
«Ісусе, у цьому тексті я бачу Тебе як…»
Де тут Христос
Суддя живих і мертвих (4:1) — той самий Ісус, Який уже з’явився як Спаситель, «Який знищив смерть» (1:10). Павло навіть уживає одне слово для обох приходів: з’явлення. Спершу Він прийшов спасти, а прийде довершити. У 4:8 цей «справедливий Суддя» дає вінець «не лише мені, а й усім, хто полюбив Його прихід». Для того, хто в Ньому, суд стає зустріччю. І саме Слово, яке Тимофій має проповідувати, веде до Нього: Писання робить мудрим для спасіння «через віру в Ісуса Христа» (3:15). Проповідувати Слово — це звіщати Христа, а не себе.
Що побачили інші Келлер
Тім Келлер — нью-йоркський пастор, чиє вчення про благодать і серце дуже близьке до пуританського: він не дає останнього слова ні страхові, ні самозаспокоєнню. До цього уривка він пише, що суворість суду «пом’якшена для віруючих тим, що Суддя є нашим Спасителем». І одразу додає: «Однак ми все ж будемо змушені відзвітувати про своє життя» (Келлер, «Вивчення Другого послання до Тимофія»).
Серце відповідає 4 хв
Спершу одним словом: що в тобі зараз відгукнулося — подяка, покаяння чи довіра? Потім молитва, уголос або в зошит:
«Господи Ісусе, Ти судитимеш живих і мертвих, і Ти прийдеш у Своєму Царстві (4:1). Визнаю, що часто більше боюся оцінки ___, ніж Твоєї. Мені легше мовчати про ___ або говорити різко, ніж «з усякою терпеливістю і повчанням» (4:2).
30 секунд тиші. Що Ти показуєш мені зараз?
Дякую, що Ти, мій Суддя, уже прийшов як Спаситель і знищив смерть (1:10). Дай мені говорити Твоє Слово, а не своє, і чекати на Тебе, а не на оплески. Навчи мене терпіння, яким Ти терпиш мене».
Рядок плачу. Якщо колись ти говорив про Бога, а тебе висміяли чи відкинули: «Господи, мені досі болить ___. Не знаю, чи наважуся ще. Стань при мені, як став при Павлові». Павло сам пише про це в цьому розділі: «А Господь став при мені й підкріпив мене» (4:17).
Якщо ти ще шукаєшСкажи Богові чесно: «Якщо Ти справді судитимеш живих і мертвих, покажи мені, як стати перед Тобою без страху».
Крок 2–3 хв
Запиши в зошит · Застосуй
Христос уже довірив тобі Своє Слово. Як відповіси на це цього тижня? «Коли ___, я ___».
Наприклад:
- «Коли в суботу в гостях розмова зайде про віру, я не відбудуся жартом і не почну суперечки, а спокійно скажу одну правду про Христа і поставлю одне запитання».
- «Коли ввечері вибиратиму, яку проповідь чи відео ввімкнути, я спершу спитаю себе: шукаю правди чи того, що погладить мене по голові?» (4:3).
Лінія 2:2. Розкажи своєму Тимофієві одну річ із 4:1–5, яка тебе зупинила, і спитай, що зупиняє його, коли треба говорити про Христа.
«Господи, я цього сам не витягну, будь зі мною о ___». Увечері чесно скажи собі: так чи ні? Якщо ні, напиши Йому один рядок, без самокарання, і спробуй завтра.
Якщо ти ще шукаєшТвій крок — прочитати 2 Тим. 4:6–8 і записати одне питання до людини, яка тебе запросила.
Свідок одним рядком. Ратушний купив Біблію 1857 року, а читати навчився вже дорослим: перш ніж передавати Слово, він сам довго вчився його слухати.
Джерело: Вордін, «On the Edge».Імена. Наступні 2–3 імені зі списку: «Ти Суддя і Спаситель. Дай ___ почути Твоє слово не як погрозу, а як запрошення».
Звичка. Глянь на те, що позначив у зошиті в понеділок. Що з цього ти робив би, навіть якби ніхто не перевіряв? Постав поруч зірочку. Галочка.
Два питання дня
У тестПавло дає доручення «перед Богом та Ісусом Христом, Який має судити живих і мертвих» (4:1), а тоді пише про людей, які «виберуть собі вчителів за своїми пожадливостями» (4:3). Чому те, перед Ким стоїть проповідник, важливіше за те, чого хочуть слухачі? І що це змінює в тому, як ти сам говориш про Бога і як слухаєш інших? (2–3 речення)
Лишається в зошитіЧиєї оцінки ти зараз боїшся найбільше? Одне ім’я чи слово.
Вечір. Дякую → визнаю → приймаю прощення → завтра. І чесне «так чи ні» до свого кроку.
Середа · Світло з інших місцьЩо скаже мені Господь15–20 хв
Пригадай. Вірш тижня 5: «Постарайся представити себе ___ перед Богом, бездоганним ___, який наставляє на принципи ___» (2:15). Скажи з пам’яті. Помітив «перед Богом»? У 4:1 ці слова повертаються.
Двері. «Пастор мусить казати людям те, що вони хочуть почути, інакше церква спорожніє».
Що з цим не так: людей справді треба чути, а церква, де нікого не люблять, порожніє заслужено. Але сьогоднішні тексти показують: вісник, який каже лише бажане, перестає бути вісником Бога.
Молитва перед читанням. Згадай випадок, коли ти сказав людині не всю правду, щоб не засмутити її чи не посваритися. Принеси це Богові без виправдань. Тоді: «Відкрий мої очі…»
Читай. 2 Тимофія 4 повністю, потім 1 Царів 22:1–28. 2 Кор. 4 і 1 Сол. 2 цитуються в суті дня.
Фон. Ахав — цар Ізраїлю, північного царства; Йосафат — цар Юдеї, південного. Рамот Гілеадський — місто за Йорданом, яке Ахав хоче відвоювати в сирійців. Перед війною царі зверталися до пророків, щоб дізнатися Божу волю.
РОСА · 1 Царів 22:1–28
Загубився? Три рухи: почути · відповісти · послухатися. Як це працює →
Роздивляюсь.
Запиши в зошит · Спробуй 3 хв
Що відповідають цареві близько чотирьохсот пророків (в. 6)? Чому цар не любить Міхея (в. 8)? Що радить Міхеєві посланець (в. 13) і що той відповідає (в. 14)? Що сталося з Міхеєм після його слів (вв. 24–27)?
«Господи, дай мені чути Тебе, навіть коли Твоє слово не збігається з більшістю».
Осмислюю. Яка головна думка цих віршів? Як свіжо тут відкривається Бог, Чийого слова не можна замовити наперед, навіть цареві?
«Ти — Бог, Чиє слово не змінюється від того, що…»
Співрозмова. Чи бувало, що ти питав поради лише в тих, хто точно погодиться? Скажи про це Богові.
«Господи, я питав у ___, бо хотів почути…»
Що побачили інші Фі
Фі звертає увагу, що в 2 Тим. 4:3–4 Павло цього разу говорить не про лжевчителів, а про самих віруючих, і частину вини кладе на них. Тимофієві не обіцяно охочих слухачів навіть серед Божого народу (Фі, «1 and 2 Timothy, Titus»). Ахав теж належав до народу заповіту.
Амінь ділом. Той самий крок, що ти записав у вівторок.
Запиши в зошит · Уточни
«Коли буде ___, я зроблю ___». Чи видно в ньому конкретну людину чи ситуацію, де тобі легко змовчати або кортить сказати лише приємне? Чи є там час?
Імена. 2–3 імені зі списку: «Ти говориш правду, бо любиш. Дай ___ почути Твоє слово, навіть якщо спершу воно здасться незручним».
Звичка. Подивись на те, що позначив у понеділок. Що з цього справді тримало тебе ближче до Христа, а що лише заповнювало час? Викресли одне зайве. Галочка.
Суть дня · Що скаже мені Господь
Уяви навігатор, який ніколи не каже «розверніться», бо водіїв це дратує. Він повторює одне: «Ви на правильному шляху». Їхати з ним приємно, але тільки до першого обриву.
Ахав: чотириста згодних і один зненавиджений. Ізраїльський цар скликає пророків, «яких було близько чотирьохсот», і ті в один голос кажуть: «Вирушай, а Господь видасть його в руки царя!» (22:6). Йосафата це не заспокоює: чи немає ще пророка Господнього? Є один, відповідає цар, «але я його зненавидів, оскільки він ніколи не провіщає мені чогось доброго, а тільки погане» (22:8). Посланець дорогою вмовляє Міхея говорити, як усі (22:13). І чує: «Як живий Господь, я провіщатиму лише те, що скаже мені Господь!» (22:14). За це Міхей отримує удар по щоці, а потім в’язницю на хлібі й воді (22:24–27).
Запиши в зошит · Пороздумуй 1 хв
Ахав мав чотириста згодних пророків і все одно не терпів одного іншого голосу. Чому, на твою думку?
Здається, один правдивий голос загрожує самому бажанню. Ахав уже вирішив іти на війну. Пророки потрібні йому не для того, щоб почути Бога, а щоб зі спокійним сумлінням зробити своє. Це те, що Павло передбачає у 2 Тим. 4:3: люди «виберуть собі вчителів за своїми пожадливостями». Пізніше Єремія скаже про таких пророків: «Вони лікують рани Мого народу недбало, говорячи: Мир, мир! — Тоді як миру немає!» (Єр. 6:14). А слово Міхея здійснилося: Ахав загинув у тому бою (1 Цар. 22:34–37).
Павло: не себе. У Другому посланні до коринтян Павло пише, що не перекручує «Божого Слова» (2 Кор. 4:2), і додає: «Ми не проповідуємо себе, але Господа Ісуса Христа; ми ж — ваші раби через Ісуса» (4:5). Це другий бік правди. Вісник не стоїть у центрі, тому 2 Тим. 4 не робить проповідника недоторканим. Він слуга тих, кому говорить, і сам стоїть під тим словом, яке звіщає.
Павло: не догоджати, а любити. Солунянам він нагадує: «ми так і говоримо, догоджаючи не людям, але Богові, Який випробовує наші серця» (1 Сол. 2:4). А через три вірші пише: «ми були тихими серед вас, немов та годувальниця, яка доглядає своїх дітей» (2:7), і хотіли передати «не лише Божу Євангелію, але й свої душі» (2:8). Не догоджати людям зовсім не означає бути до них холодним.
Ці тексти не тотожні. Міхей — пророк, через якого Бог дає цареві нове слово. Тимофій нового одкровення не отримує: він передає вже дане Слово. А Павло в обох листах захищає своє служіння перед церквами, а не дає доручення учневі. Спільне в них таке: вісник відповідає перед Богом, і саме тому може любити людей, не потребуючи їхнього схвалення.
У Христі ці два боки зійшлися повністю. Після Його слів «багато хто з Його учнів відійшов геть» (Ів. 6:66). А коли Він наблизився до Єрусалима, що відкидав Його, то «заплакав над ним» (Лк. 19:41). Він не підлаштовувався під слухачів і не переставав їх любити. Таким Він був і до нас.
Основна істина дня. Вісник Бога відповідає перед Ним, тому може не догоджати людям і водночас ніжно їх любити, як любить Христос.
Важке місце: «Вчасно і невчасно» — це дозвіл тиснути?
Питання. Якщо Павло каже проповідувати «за сприятливих і несприятливих обставин», то я маю говорити про Бога завжди, навіть коли людині зараз зовсім не до того?
Хибна відповідь, яку іноді чуємо. «Так: правда важливіша за почуття, а хто мовчить, той соромиться Христа». Або навпаки: «Говори про віру, лише коли спитають».
Що каже текст. Тлумачі розходяться, для кого ця пора сприятлива чи ні: для проповідника чи для слухачів. Стотт думає, що насамперед для проповідника, і пише: тут «не біблійний дозвіл на грубість, а біблійний заклик проти лінощів» (наш переклад). Фі схиляється до слухачів. Але навіть тоді Павло в тому самому вірші додає «з усякою терпеливістю і повчанням», а трохи раніше пише про того, «хто з лагідністю наставляє противників» (2:25). Тож текст не дозволяє тиснути на людину біля лікарняного ліжка чи на похороні. І не дозволяє роками мовчати лише тому, що незручно. Межа така: незручно мені — не причина мовчати; боляче іншому — причина говорити інакше або пізніше.
Якщо важко. Якщо тебе колись «євангелізували» з тиском і тепер важко навіть думати про такі розмови, скажи про це людині поруч: куратору чи лідерові групи. Таку рану Бог лікує без поспіху.
Свідок тижня: доповідь священника
У 1865 році місцевий священник написав у доповіді, що зібрання в домі Ратушного тривають уже чотири роки і ходять туди сімнадцятеро чоловіків і троє жінок. В іншій доповіді він описав, що там читають Писання і співають. Дивно, але про ці зібрання ми знаємо з паперів тих, хто хотів їх зупинити. Двадцять людей у селянській хаті — небагато, і час для таких зібрань був явно несприятливий. А Слово читалося.
Джерело: Вордін, «On the Edge» (за офіційними доповідями; цифри — від одного доповідача).Обговоримо на групі
Міхей каже: «Як живий Господь, я провіщатиму лише те, що скаже мені Господь!» (1 Цар. 22:14). Де звичайній віруючій людині сьогодні найважче говорити те, що каже Бог, а не те, чого від неї чекають? Подумай сам, а поговоримо на зустрічі.
Два питання дня
У тестАхав мав близько чотирьохсот згодних пророків, але Міхей відповів: «я провіщатиму лише те, що скаже мені Господь!» (1 Цар. 22:14). Павло ж говорить, «догоджаючи не людям, але Богові» (1 Сол. 2:4), і водночас був серед слухачів тихим, «немов та годувальниця» (2:7). Як ці місця пояснюють 2 Тим. 4:2–3? Як свіжо в них відкривається Бог і що це змінює в тому, як ти говориш правду близьким? (2–3 речення)
Лишається в зошитіЧий голос ти зараз волієш слухати саме тому, що він тебе не чіпає? Одне слово.
Вечір. Дякую → визнаю → приймаю прощення → завтра.
Четвер · У життіПочавши з цього Писання15–20 хв
Пригадай. Як звучить грецьке слово тижня з 4:2 і що воно каже про того, хто проповідує? З пам’яті, одним реченням.
Двері. «Я не проповідник. Моя справа — жити по-божому, а говорити про Христа хай пастор».
Що з цим не так: життя справді свідчить, і не кожен покликаний стояти за кафедрою. Але сьогодні побачиш, що благовісник у Новому Завіті часто говорить з однією людиною в дорозі.
Молитва перед читанням. Подумай, де ти будеш сьогодні між справами: у дорозі, в черзі, за обідом, у телефонній розмові. Попроси Бога приготувати там чиєсь серце. Тоді: «Відкрий мої очі…»
Читай. 2 Тимофія 4 повністю, потім Дії 8:26–40.
Фон. Пилип — один із семи, кого єрусалимська громада вибрала для щоденної допомоги вдовам (Дії 6:1–5). Пізніше Лука назве його євангелістом (Дії 21:8), тобто благовісником, — тим самим словом, що у 2 Тим. 4:5. Скопець — вельможа ефіопської цариці, який відав її скарбницею (Дії 8:27). Тоді читали вголос, тому Пилип і почув, що саме він читає.
РОСА · Дії 8:26–40
Загубився? Три рухи: почути · відповісти · послухатися. Як це працює →
Роздивляюсь.
Запиши в зошит · Спробуй 3 хв
Хто посилає Пилипа і куди (вв. 26, 29)? Що питає Пилип і що відповідає скопець (вв. 30–31)? З чого Пилип починає і про Кого розповідає (в. 35)? Що стається потім (вв. 36–39)?
«Господи, дай мені помітити людину, до якої Ти мене посилаєш».
Осмислюю. Яка головна думка цих віршів? Як свіжо тут відкривається Бог, Який веде одного благовісника до однієї людини на пустинній дорозі (вв. 26, 29)?
«Ти — Бог, Який іде попереду мене до…»
Співрозмова. Чи є людина, з якою тобі хочеться поговорити про Христа, але ти не знаєш, з чого почати? Скажи Богові про неї.
«Господи, я не знаю, як сказати ___ про…»
Що побачили інші Стотт
Стотт чесно каже, що не знає напевно, чи «благовісник» у 2 Тим. 4:5 означає окреме служіння, як у Пилипа, чи будь-кого, хто звіщає Євангелію. Але в обох випадках, пише він, добру звістку треба не лише берегти від перекручень, а й нести людям (Стотт, «The Message of 2 Timothy»).
Амінь ділом.
Запиши в зошит · Застосуй
«Коли буде ___, я зроблю ___». Наприклад: «Коли в п’ятницю колега знову скаже, що втомився від усього, я не відбудуся порадою, а спитаю, чи можна розповісти, що тримає мене».
Імена · крок свідчення. Молитва за 2–3 імені: «Ти ведеш благовісника до однієї людини. Приготуй серце ___». У тижні 7 ти розповідав свою історію, а минулого тижня пропонував одній людині помолитися за неї. Цього тижня крок далі: скажи одній людині зі свого списку саму добру звістку. Це розмова віч-на-віч, а не виступ і не суперечка. Спершу запиши її в зошит чотирма реченнями, своїми словами. Наприклад:
- Бог створив нас, щоб ми жили з Ним, і Він нас любить.
- Ми відвернулися від Нього, і це видно в нашому житті.
- Ісус Христос помер за наші гріхи і воскрес, щоб повернути нас до Бога.
- Він кличе кожного довіритися Йому, а не собі.
Потім спитай: «Ти колись чув це ось так?» — і вислухай до кінця. Щодня посилено молися за цю людину, проси в Бога нагоди і сам її шукай: за кавою, в дорозі, на перерві, у телефонній розмові. Не вийшло цього тижня — не картай себе, молися далі. Якщо ти на службі чи далеко, напиши ці чотири речення одній людині в повідомленні і додай один свій рядок: чому це важливо для тебе.
Звичка. Розкажи одній людині — своєму Тимофієві, другові з групи чи комусь із рідних, — що з курсу ти хочеш залишити у своєму тижні. Часто, лише проговоривши вголос, бачиш, що справді важливе. Галочка.
Суть дня · Почавши з цього Писання
Андрієві тридцять вісім. Він технолог на хлібозаводі й працює позмінно. Його двоюрідний брат Сергій веселий і дотепний і на кожному родинному святі кепкує: «Ну що, святий, помолишся за мою зарплату?» Андрій або віджартовується, або, як на маминому ювілеї, заводиться і при всіх доводить, що без Бога Сергій пропаде. Після ювілею вони пів року не дзвонили один одному. А собі Андрій каже: «З ним говорити марно. Я ж пробував».
Запиши в зошит · Пороздумуй 1 хв
Що з 4:2 Андрій уже робив, а чого йому бракувало?
Андрій пробував «докоряй», і навіть «вчасно й невчасно». Йому бракувало кінця вірша: «з усякою терпеливістю і повчанням». Ґатрі пише до цього місця, що докір без навчання лишає корінь помилки недоторканим. За святковим столом Сергій почув вирок, а не Євангелію. А «марно» — саме те слово, яке 4:2 забирає в Тимофія.
Як могло б бути інакше? Не ще одна суперечка на святі. Андрій починає щодня молитися за Сергія поіменно. Потім першим дзвонить і перепрошує — не за віру, а за тон на ювілеї. За кілька тижнів Сергій сам згадує, що його скорочують на роботі. Андрій не читає лекцій. Він розпитує, слухає, а тоді питає: «Можна, я скажу, що тримає мене, коли все валиться?» І чотирма реченнями говорить про Христа. Сергій жартує. Андрій усміхається і не сперечається. Чим це закінчиться, текст не обіцяє. Павло теж не обіцяв Тимофієві охочих слухачів. Він доручив йому Слово.
Так діяв і Пилип. Він не виголосив скопцеві промови, а спитав: «Чи ти розумієш те, що читаєш?» (Дії 8:30). А тоді, «почавши з цього Писання, Пилип благовістив йому про Ісуса» (8:35). Питання скопця стало дверима, а Писання — дорогою до Ісуса.
Межа тут теж є. Не кожна розмова мусить закінчитися Євангелією. І Андрій не винен, якщо Сергій не повірить: покаяння дає Бог (2:25).
А тепер поза родинним святом. Мама на кожну згадку про церкву каже: «Я в Бога вірю по-своєму». Син-підліток увечері на кухні питає, чому Бог допускає зло, і чекає не проповіді, а чесної розмови. Колега після розлучення питає, чи це Бог її покарав. Сусід щоранку курить на сходах і завжди не проти поговорити. У кожного своя сприятлива і несприятлива пора. Але Слово, яке ми несемо, те саме, і терпіння теж.
Основна істина дня. Благовісник не виграє суперечки, а терпляче відкриває людині Христа з Писання, бо серце відкриває Бог.
Свідок тижня: Біблія, яку селянин ще не вмів читати
Михайло Ратушний купив Біблію 1857 року, а читати навчився вже дорослим. У листі 1893 року він сам згадував, що до віри його привели читання й розмови з віруючими із сусіднього Рорбаха (переказ за Вордіном). У 1860-х у його хаті вже збиралися люди: читали Писання і співали.
1868 року Ратушного і ще трьох чоловіків затримали. У липні вони просили генерал-губернатора захистити їх від утисків. А 15 березня 1871 року Ратушний разом з Іваном Рябошапкою підписав прохання про право віруючих збиратися, і з ним вони поїхали до Петербурга. Документа на виїзд Ратушний не мав: за текстом прохання, таких документів їм не видавали. Прохання прийняла канцелярія, до царя їх не допустили. Пізніше з’явилася гарна розповідь про зустріч із самим царем, але Вордін називає її непідтвердженою, тож ми її не беремо.
До прохання вони додали «Правила віровизнання». У першому пункті Ратушний і Рябошапка писали: «Не той християнин, хто є ним лише зовні внаслідок хрещення та інших обрядів, а той, хто є ним внутрішньо через народження згори або покаяння» (наш переклад з російської). Двоє селян просять столицю імперії про право збиратися, а самі свідчать про народження згори.
Ця історія не про сміливого селянина. Вона про Христа, Чиє слово дійшло до неписьменного чоловіка через куплену Біблію, змінило його і пішло через нього до сусідів — за сприятливих і несприятливих обставин.
Джерела: Вордін, «On the Edge»; Ратушний і Рябошапка, «Правила вероисповедания», п. I, у публікації Є. Жаботинського «Прошение Ивана Рябошапки».Два питання дня
У тест«Почавши з цього Писання, Пилип благовістив йому про Ісуса» (Дії 8:35), а Павло велить Тимофієві: «виконуй діло благовісника» (2 Тим. 4:5). Чому діло благовісника — це вести людину від Писання до Христа, а не виграти суперечку? І що це змінює в твоїй розмові з однією людиною цього тижня? (2–3 речення)
Лишається в зошитіКому одному ти хочеш цього тижня сказати добру звістку? Запиши ім’я.
Вечір. Дякую → визнаю → приймаю прощення → завтра.
П’ятниця · ПідсумокТи ж10–15 хв + тест
Пригадай. З чого Пилип почав розмову зі скопцем і про Кого розповів? З пам’яті.
Двері. «Навіщо ці накази — проповідуй, докоряй? Людям сьогодні потрібна підтримка, а не повчання».
Що з цим не так: підтримка справді потрібна, і Павло сам велить «потішай». Але уривок тижня тримає правду і терпіння разом, а не вибирає одне з двох.
Молитва перед читанням. Подякуй Богові за одну розмову цього тижня, у якій Він дав тобі сказати щось правдиве, хай і коротко. Тоді: «Відкрий мої очі…»
Читай. 2 Тимофія 4:1–5 двічі, повільно, бажано вголос.
РОСА · 2 Тимофія 4:2, 5
Загубився? Три рухи: почути · відповісти · послухатися. Як це працює →
Роздивляюсь.
Запиши в зошит · Спробуй 3 хв
Не підглядаючи, заповни пропуски, а тоді звір із текстом:
«Проповідуй ___, утверджуй за ___ і несприятливих обставин, докоряй, ___, закликай — з усякою ___ і повчанням» (4:2).
«Ти ж будь ___ в усьому, терпи злидні, виконуй діло ___, звершуй своє ___» (4:5).
Що ти пам’ятав, а що ні? Який із двох віршів тобі зараз потрібніший?
«Господи, впиши ці слова не лише в зошит, а й у мій тиждень».
Осмислюю. Яка головна думка цих двох віршів, якщо поставити їх поруч? Як свіжо тут відкривається Бог, Який довіряє Своє Слово звичайним людям і не відкликає доручення, коли слухачі відвертаються?
«Ти — Бог, Який довіряє мені…»
Співрозмова. Де тобі зараз треба почути «будь тверезий», а де «терпи злидні»? Скажи Йому.
«Господи, мене зараз хитає через ___. Дай мені…»
Що побачили інші Ґатрі
До 4:5 Ґатрі пише, що служителеві треба плекати спокійну пильність у всій своїй праці, і немає обставин, де вона зайва. А про самого Тимофія він каже образом з Євангелії: той «поклав руку на плуг і не має озиратися, доки його служіння не завершене» (Ґатрі, «The Pastoral Epistles», наш переклад).
Амінь ділом.
Запиши в зошит · Застосуй
Розкажи вірш тижня комусь або напиши його з пам’яті. І один крок: «Коли буде ___, я зроблю ___». Наприклад: «Коли в неділю після зібрання хтось спитає, про що була проповідь, я перекажу одну думку зі Слова, а не лише своє враження».
Імена. Молитва за 2–3 імені. Якщо цього тижня ти сказав комусь добру звістку, запиши одним реченням, як це було. Ще не вийшло? Не картай себе і не здавайся: молися за цю людину далі і шукай нагоди наступного тижня.
Звичка · підсумок тижня. Запиши в зошиті під заголовком «Моє ходіння з Богом» одну-дві речі, які лишаться у твоєму тижні після курсу: що саме і коли. Наприклад: «Щоранку перед роботою — РОСА на один уривок» або «Раз на тиждень — зустріч зі своїм Тимофієм». Порахуй галочки тижня. Наступного тижня поділишся записаним із лідером чи куратором і позначиш дні повернення.
Суть дня · Відповідь на питання тижня
У понеділок ми питали: чому Павло, знаючи, що люди не захочуть слухати, не каже «почекай кращих часів»? І звідки взяти сили так говорити й не стати жорстким?
Перша частина відповіді — у в. 1. Доручення звучить «перед Богом та Ісусом Христом, Який має судити живих і мертвих». Якщо остаточну оцінку дає Христос, то ні оплески, ні невдоволення слухачів доручення не скасовують. Не вони дали Тимофієві Слово, і не вони його оцінять.
Друга — у в. 3. «Бо» робить небажання людей слухати причиною наполегливості, а не відступу. Ахав мав близько чотирьохсот зручних пророків, і саме тому йому потрібен був Міхей (1 Цар. 22:8, 14). Що більше людей шукає вчителів «за своїми пожадливостями», то потрібніший голос, який каже лише те, що сказав Господь.
Третя — у самому Слові. Тимофій — вісник, він не вигадує звістки (4:2). Слово належить Богові, і результат теж у Його руках: покаяння дає Бог (2:25). Це знімає той тиск, з якого зазвичай і виростає жорсткість.
А сила не стати жорстким — у тому, Хто цей Суддя. Він уже прийшов як Спаситель і знищив смерть (1:10), і Його довготерпіння ми пізнали на собі. Тому «з усякою терпеливістю і повчанням» не послаблює доручення, а відбиває Його серце. Так говорив Павло в Ефесі, зі слізьми. Так Пилип говорив з однією людиною на дорозі. І так читали Слово в хаті Ратушного.
Виходить так: говорити вчасно й невчасно можна лише перед лицем Христа, і лише перед Його лицем можна говорити терпляче.
Основні істини тижня
- Служіння Словом відбувається перед Христом, Який судитиме й царюватиме, а не перед оплесками людей (4:1).
- Вісник не вигадує звістки, а передає Боже Слово наполегливо й терпляче (4:2).
- Найбільша небезпека — бажання, які добирають собі вчителів, і вона загрожує й мені (4:3–4).
- Коли інші відвертаються, «ти ж» тверезо й до кінця виконуй доручене тобі (4:5).
Свідок одним реченням. У січні 1873 року до хати Ратушного вдерлися колишній поліцейський зі спільником, налякали родину і забрали гроші, а серед книжок у хаті тоді були Біблія, Новий Завіт і пісенник: Слово, яке колись дійшло до неписьменного селянина, лишалося в його домі за будь-яких обставин (переказ за Вордіном, «On the Edge»).
Слово вирішує
- Страх каже: якщо скажу правду, мене перестануть любити. Слово каже: «свідчу перед Богом та Ісусом Христом, Який має судити живих і мертвих» (4:1).
- Втома каже: з ним говорити марно, я вже пробував. Слово каже: «утверджуй за сприятливих і несприятливих обставин» (4:2).
- Гнів каже: їх треба добре присоромити, тоді зрозуміють. Слово каже: «з усякою терпеливістю і повчанням» (4:2).
- Самовпевненість каже: ті, кому «лестили слух», — це всі, хто зі мною не згоден. Слово каже, що такі люди «виберуть собі вчителів за своїми пожадливостями» (4:3), і це питання спершу до мене.
Вірш на пам’ять ще раз. Скажи з пам’яті.
«Проповідуй Слово, утверджуй за сприятливих і несприятливих обставин…»2 Тим. 4:2
Рядок декларації №9. Допиши своїми словами: «Я стою перед Христом, а не перед оплесками: ___, тому я ___». Наприклад: «Я стою перед Христом, а не перед оплесками: мій Суддя — мій Спаситель, тому я терпляче скажу правду тому, кого люблю».
Далі. Наступного тижня Павло пише: «Адже я вже стаю жертвою, і настає час мого відходу» (4:6), а тоді підсумовує все своє життя: «Я звершив добрий подвиг, свій біг закінчив, віру зберіг» (4:7). Ми познайомимося з людиною, яка добігла до кінця і не зреклася Христа. А «Моє ходіння з Богом» дійде до кроку: поділись і познач дні повернення.
Питання дня
Лишається в зошитіЯка одна думка цього тижня лишилася з тобою? І як вдався крок: кому ти сказав добру звістку або за кого молився, чекаючи нагоди? Запиши це поруч із 4:2.
Що б ти відповів? У тест
«Тільки не нав’язуй мені своєї віри. У кожного своя правда»
Що б ти йому відповів? Напиши 2–4 речення без докору, спираючись на 4:2 і 2 Кор. 4:5.
Підказка
Погодься, що нав’язувати справді не варто: Павло сам велить говорити «з усякою терпеливістю» (4:2), і ти не хочеш тиснути. Скажи, що говориш не про свою думку і не про себе, а про Христа (2 Кор. 4:5): це не твоя правда, а звістка, яку ти сам отримав. І залиш двері відчиненими: «Якщо колись захочеш, розкажу більше».
Тест тижня
Підсумок тижня для куратора, без балів. Пройди тест до неділі. Якщо тиждень був дуже важкий, відповідай хоча б на одне ключове питання і познач звичку: це теж повноцінний підсумок.
1. П’ять ключових питань. Відповіді просто перенеси зі свого зошита:
- Пн. Прощаючись із ефеськими старшими, Павло каже: «я не ухилявся від того, щоб об’явити вам усю Божу волю» (Дії 20:27), і доручає їх «Богові та Слову Його благодаті» (20:32). Чому вірність Божому слову не дозволяє брати з нього лише приємне? І що це змінює в тому, як ти говориш про віру з близькими?
- Вт. Павло дає доручення «перед Богом та Ісусом Христом, Який має судити живих і мертвих» (4:1), а тоді пише про людей, які «виберуть собі вчителів за своїми пожадливостями» (4:3). Чому те, перед Ким стоїть проповідник, важливіше за те, чого хочуть слухачі? І що це змінює в тому, як ти сам говориш про Бога і як слухаєш інших?
- Ср. Ахав мав близько чотирьохсот згодних пророків, але Міхей відповів: «я провіщатиму лише те, що скаже мені Господь!» (1 Цар. 22:14). Павло ж говорить, «догоджаючи не людям, але Богові» (1 Сол. 2:4), і водночас був серед слухачів тихим, «немов та годувальниця» (2:7). Як ці місця пояснюють 2 Тим. 4:2–3? Як свіжо в них відкривається Бог і що це змінює в тому, як ти говориш правду близьким?
- Чт. «Почавши з цього Писання, Пилип благовістив йому про Ісуса» (Дії 8:35), а Павло велить Тимофієві: «виконуй діло благовісника» (2 Тим. 4:5). Чому діло благовісника — це вести людину від Писання до Христа, а не виграти суперечку? І що це змінює в твоїй розмові з однією людиною цього тижня?
- Пт · Що б ти відповів? Друг каже: «Тільки не нав’язуй мені своєї віри. У кожного своя правда». Що б ти йому відповів? Напиши 2–4 речення без докору, спираючись на 4:2 і 2 Кор. 4:5.
2. Пригадай і застосуй (одне-два речення, без підглядання). Що Бог зробив і дав за 2 Тим. 4:1–5 і до чого це Слово кличе тебе? І з тижня 5: Павло писав «Постарайся представити себе гідним перед Богом» (2:15), а тепер свідчить «перед Богом та Ісусом Христом» (4:1). Що змінює в тобі те, що ти служиш і говориш перед Богом, а не перед людьми?
У самій формі ще звичка, крок тижня і рядок «Для куратора».
Пройти тест тижня тут
Форма не відкривається? Відкрий її в новому вікні.
Вечір. Дякую → визнаю → приймаю прощення → завтра. А на вихідних — відпочинок без нового матеріалу.
Якщо ти без групи
Питання «Обговоримо на групі» пройди з однією людиною. Якщо нікого немає, напиши куратору: він допоможе знайти пару. Раз на місяць буде зустріч для всіх, хто вчиться без групи.