Як любити по-справжньому: Сила обирати любов

Чи замислювалися ви коли-небудь, чому тема любові така всеосяжна? Від величних історій до щоденних дрібниць, любов пронизує наше існування. І якщо вся Біблія Богом надхнена, як ми можемо перевірити, чи справді віримо в її рецепти любові, особливо коли життя ставить складні питання?

Дослідження показують, що близько 84% населення світу ідентифікує себе з певною релігійною групою, і багато хто з них прагне жити за духовними принципами. Проте, чимало віруючих стикаються з болісною дилемою: як виконувати Христові заповіді любити, коли серце здається порожнім, а сили вичерпані? Як любити по-справжньому?

Чи може серце бути вільним обирати любов? Чи маємо ми свободу волі та силу волі, щоб любити по-справжньому?

Буває, що любити легко і природно, а буває – неймовірно важко. Та якщо ми прагнемо догодити Богу, то бажання, щоб наша любов зростала, стає ключовим. Адже любов — це не просто емоція, це фундамент наших стосунків з Богом і ближніми.

Радикальний Заклик: Любити Навіть Ворогів

Коли Ісус говорить про любов, Він не зупиняється на півдорозі. У Луки 6:27 Він кидає нам виклик: “Любіть ворогів ваших; добро робіть тим, які ненавидять вас”.

Згадаймо Мартіна Лютера Кінга молодшого, баптистського пастора, який у 1964 році став наймолодшим лауреатом Нобелівської премії миру. Його життя – яскрава ілюстрація любові до ворогів. У 1958 році, під час автограф-сесії в Гарлемі, до нього підійшла жінка на ім’я Іззола Каррі. “Ви Мартін Лютер Кінг?” – запитала вона. Отримавши ствердну відповідь, вона дістала ніж для розрізання паперу і встромила його Кінгу в груди, ледь не влучивши в аорту. Лікарі потім сказали, що якби він чхнув, то помер би. Пізніше, дізнавшись, що жінка мала психічні проблеми, Кінг сказав: “Я не відчуваю до неї гніву. Я бачу, що вона потребує допомоги”. Саме Мартін Лютер Кінг якось промовив знамениті слова: “Я вирішив триматися любові. Ненависть — це занадто великий тягар, щоб його нести”. Ця історія – не просто факт з біографії, це свідчення сили любові, яка перемагає ненависть.

Нагірна Проповідь: Новий Стандарт Щастя і Любові

Уривок з Луки 6:27-35 є частиною Нагірної проповіді, яку багато хто вважає серцевиною християнського вчення.

“Але вам, хто слухає, кажу: Любіть ворогів ваших; добро робіть тим, які ненавидять вас; благословляйте тих, хто проклинає вас, моліться за тих, хто кривдить вас… А коли любите тих, хто любить вас, то яка вам благодать? Адже й грішники люблять тих, які їх люблять. І коли добро чините тим, хто вам робить добро, яка вам благодать? Адже й грішники те саме чинять. Коли позичаєте тим, від яких сподіваєтесь одержати, яка вам благодать? Грішники також позичають грішникам, щоб одержати стільки ж. Тож любіть ворогів своїх, робіть добро, позичайте, нічого не очікуючи, — і буде вам велика нагорода: ви будете синами Всевишнього, тому що Він є добрий і до невдячних, і до злих.” (Луки 6:27-28, 32-35)

Нам це може здатися надто радикальним, майже нереальним. Але цікаво згадати, з чого починається Нагірна проповідь у Євангелії від Матвія – з Блаженств (Матвія 5:3-12). “Блаженні вбогі духом…”, “Блаженні ті, що плачуть…”, “Блаженні лагідні…”. Ісус перевертає людські уявлення про щастя. І всю цю проповідь Він підсумовує притчею про дім на камені та на піску (Матвія 7:24-27). Якщо щось із цієї проповіді не узгоджується з нашою вірою чи практикою, ми ризикуємо будувати своє життя на піску.

Тож, як мати таке серце, що вільне обирати любов, навіть до ворогів? Чи це взагалі можливо?

Дві Крайнощі у Розумінні Любові: Почуття чи Обов’язок?

У світі існують дві поширені, але неповні крайнощі у розумінні любові:

1. Любов — це лише почуття. Звідси фрази: “Серцю не накажеш”, “На мене нахлинуло”, “У мене є почуття до…”. Це підхід, який часто пропагує популярна культура. Він привабливий своєю легкістю, але небезпечний своєю нестійкістю. Якщо любов – це тільки емоція, то вона залежить від настрою, обставин, привабливості об’єкта. Така любов часто є умовною: “Я даю, бо отримую або сподіваюся отримати”. Це егоцентрична любов, яка шукає власної вигоди. Наслідки? Ненадійна любов, розлучення, зради, розчарування. Це шлях гедоніста, який шукає задоволення.
2. Любов — це лише вибір волі, обов’язок. Тут любов сприймається як повинність: “Я мушу любити”, “Це мій обов’язок”. Людина змушує себе діяти певним чином, часто ігноруючи власні почуття. Це може виглядати шляхетно, але часто призводить до внутрішнього вигорання, “емоційного розлучення”, коли зовнішня форма зберігається, а внутрішнього тепла немає. Це любов “заради себе”, щоб “бути достойним”, відповідати стандартам. Це шлях стоїка, який покладається на силу волі та самоконтроль.

Обидва ці підходи є надмірним спрощенням гедонізму і стоїцизму.

Біблійний Погляд: Любов як Цілісний Вибір Волі та Серця

Біблія пропонує глибший, цілісний погляд. Любов – це справді вибір волі, але не тільки.

• Святе Письмо неодноразово представляє любов як свідомий вибір. Наприклад, у Повторення Закону 30:19-20, Бог закликає народ Ізраїлю: “Обери життя, щоб жив ти та насіння твоє, щоб любити Господа, Бога твого”. Заповідь “любіть ворогів ваших” була б абсурдною, якби любов залежала виключно від неконтрольованих емоцій.
• Водночас, почуття є невід’ємною частиною біблійної любові. Відомий богослов Джон Пайпер підсумовує: “Ми вважаємо, що любов справді є актом волі. Але нам потрібно зробити ще один крок далі й підтвердити, що любов також є емоцією. Прихильність є частиною сутності любові”. Уявіть, як відреагує дружина, якщо чоловік скаже: “Кохана, я вирішив силою волі змушувати себе любити тебе”. Якій жінці це сподобається? Хто з нас хоче, щоб нас так “любили”?

Порядок і Цілісність: Тімоті Келлер, розмірковуючи про це, зазначає: “Наша культура стверджує, що почуття любові є основою для дій любові. І звісно, це може бути правдою. Але правдивіше буде сказати, що дії любові можуть послідовно вести до почуттів любові”. Ми часто боїмося, що наші дії без відповідних почуттів будуть нещирими, лицемірними. Як же тоді бути?

Отже, для справжньої біблійної любові потрібне активне залучення волі. Закоханість – це ще не любов у повному сенсі, бо там воля задіяна мінімально. Справжня любов зростає тоді, коли ми свідомо докладаємо вольових зусиль, маємо бажання любити.

Розпізнаючи Справжню Любов: Критерій Любові до Ворогів

Повернімося до слів Ісуса в Луки 6:26: “Горе, коли будуть хвалити вас усі люди, адже так само робили з лжепророками їхні батьки”. Чому Ісус згадує тут лжепророків? Бо існує багато підробок любові. Це як “сірий маркетинг” у стосунках. Згадайте, як хлопець зустрічається з дівчиною, і кожен з них хоче справити найкраще враження, щоб інший погодився на шлюб. Що ми робимо в цей час? Часто ми (можливо, несвідомо) викликаємо дуже сильні почуття, “зваблюємо” одне одного. Це може бути не “білий” маркетинг, а щось ближче до “сірого” або навіть “чорного”, якщо наміри нечисті.

Але далі, у вірші 27, Ісус дає критерій справжньої Божої любові: “Але вам, хто слухає, кажу: Любіть ворогів ваших…” (Луки 6:27). Природа цієї любові така, що вона здатна любити навіть ворогів. Серце може мати свободу обирати любов і до них. Це звучить настільки радикально, що ми часто просто відкладаємо цю ідею на потім: “Ну, може, з часом у мене вийде…” Давайте розберемося глибше.

Що Таке Любов? Чотири Грані за К.С. Льюїсом

Щоб зрозуміти, як любити, треба спершу визначити, що таке любов. К.С. Льюїс у своїй класичній праці “Чотири любові” (“The Four Loves”) виділяє різні види любові. Він описує три основні природні любові та одну божественну:

1. Любов-потреба (Need-love): Це любов, що виникає з нашої потреби в іншому. Ми потребуємо турботи, підтримки, прийняття, і нам це дають.
2. Любов-оцінка (Appreciative love) / Любов-замилування: Це коли ми цінуємо когось або щось за їхню красу, доброту, унікальність. Це любов-захоплення.
3. Любов-дар (Gift-love): Це любов, яка прагне віддавати, а не отримувати. Ми даємо, нічого не очікуючи взамін. Якщо є очікування – це вже не дар, а обмін.

Ісус у Нагірній проповіді ніби ставить під сумнів цінність любові, яка очікує взаємності:

“А коли любите тих, хто любить вас, то яка вам благодать? Адже й грішники люблять тих, які їх люблять… Коли позичаєте тим, від яких сподіваєтесь одержати, яка вам благодать? Грішники також позичають грішникам, щоб одержати стільки ж. Тож любіть ворогів своїх…” (Луки 6:32-35).

Запитання з підступом: ви що більше вмієте – давати чи брати? І що важливіше? Спочатку Льюїс вважав, що любов-потреба (брати) – це найнижчий рівень. Але потім він збагнув, що всі види любові надзвичайно важливі, коли вони справжні. Коли ти вчишся приймати, ти визнаєш свою потребу і відкриваєшся для Божої благодаті.

• Коли ти приймаєш – ти приймаєш, бо тобі “винні”, чи ти приймаєш як Божу благодать, яку ти не заслуговуєш? Останнє – це справжня любов.
• Коли ти даєш – ти даєш як Божу благодать (не маніпулюючи, в простоті серця), чи ти даєш, щоб щось отримати?

Підробка любові не вміє або просто давати, або просто приймати Божу благодать. Вона або живе обміном, або використовує, або маніпулює.

Ось детальніша таблиця видів любові за Льюїсом, доповнена прикладами:

К.С. Льюїс попереджав: “Небезпека сентиментальної ідеї любові в тому, що ми можемо думати, що любимо людей, коли насправді ми лише отримуємо задоволення від думки, що любимо їх.”

Як же відрізнити справжню любов від підробок? Ключове слово – Завіт. Це любов і вірність, які не залежать від мінливих емоцій чи обставин.

• Завіт з людством: кожна людина створена за образом Божим, навіть та, що образила тебе.
• Завіт з другом: як завіт Давида та Йонатана, що тривав попри все.
• Завіт з коханою людиною: ви можете бути ображені одне на одного, але ви в завіті.
• Завіт з Богом та Його дітьми: Бог вірний, Він не залишить і не покине (Євреїв 13:5).

Як ви думаєте, яке грецьке слово, що означає “любов”, вжите Ісусом у Нагірній проповіді, коли Він каже: “Тож любіть ворогів своїх” (Луки 6:35)? Це слово “агапате” (ἀγαπᾶτε), форма дієслова “агапао”. Воно стоїть:

• у наказовому способі (імператив), що означає пряму заповідь, наказ.
• у теперішньому часі, що вказує на постійну, тривалу дію, а не одноразовий вчинок.
• у множині, що підкреслює, що це заповідь для всієї спільноти віруючих.

Ось це і є справжня, Божа любов! Але що робити, коли серце не вільне обирати таку любов?

Корінь Проблеми: Неправильно Впорядкована Любов

Проблема відсутності любові або нездатності любити часто криється в неправильно впорядкованій любові. Це відбувається, коли щось або хтось інший, а не Бог, займає перше місце в нашому серці. Ми намагаємося пити з джерел, які не можуть втамувати нашу спрагу.

Блаженний Августин, один із найвпливовіших богословів в історії Церкви, писав: “Жити праведним і святим життям вимагає здатності об’єктивно оцінювати речі: любити речі у правильному порядку”. (De Doctrina Christiana). Всі люди мають любов – питання лише в тому, до кого чи до чого ця любов спрямована, і чи правильний порядок цієї любові. А який порядок правильний? Бог на першому місці, потім ближні, потім все інше.

Але як мати силу волі, щоб впорядкувати любов у своєму серці? Як зростати в любові?

Два Кроки до Серця, Що Любить: Прийняття і Вибір

Ісус у Луки 6:35 не лише дає заповідь, але й показує шлях і мотивацію: “Тож любіть ворогів своїх, робіть добро, позичайте, нічого не очікуючи, — і буде вам велика нагорода: ви будете синами Всевишнього, тому що Він є добрий і до невдячних, і до злих.” Можна сказати, що цей шлях стоїть на “двох ногах”:

1. Приймати Божу любов і близькість через роздуми та пізнання Бога. Це означає:

• а) Бачити Божий захист і турботу. Він “добрий і до невдячних, і до злих”. В іншому місці Ісус каже: “Якщо ви, будучи злими, вмієте добрі дари давати дітям своїм, то тим більше Отець ваш Небесний дасть блага тим, хто просить у Нього!” (Матвія 7:11). Роздумуйте над Його добротою.
• б) Переживати покаяння і прощення. Нагірна проповідь, по суті, показує нам Божий стандарт святості і нашу власну гріховність, ведучи до потреби в покаянні. Бог добрий до нас, навіть коли ми невдячні та злі. Цар Давид вигукував: “Блаженний, кому прощено злочин, кому гріх прикритий!” (Псалом 31:1). Хочете щодня відчувати себе блаженними? Нам потрібно щодня переживати Боже прощення! Багато християн приймають виклик вивчити Нагірну проповідь напам’ять – це чудова інструкція до блаженства. Дон Карсон, відомий новозавітний дослідник, зауважує, що коли Бог каже “Я люблю тебе”, Він не має на увазі, що ми настільки чарівні або розумні, що небо було б порожнім без нас. Натомість: “Божа любов є виявом Його характеру, а не реакцією на нашу привабливість.”
• в) Смакувати стосунки з Небесним Батьком. Чути Його близький голос, що веде нас через “схили і долини” життя. “Ви будете синами Всевишнього” – скільки тут емоцій, почуттів, близькості у цих стосунках!

На практиці це означає:

• Постійне, глибоке молитовне життя.
• Практика вірності в служінні, що випливає з вдячності.
• Практика молитви-споглядання Божих милостей.

Історія громади Амішів у Ніккел Майнс, Пенсильванія, є вражаючим прикладом такої любові. У 2006 році чоловік увірвався до їхньої школи, застрелив п’ятьох дівчаток, поранив ще п’ятьох, а потім наклав на себе руки. Реакція Амішів шокувала світ: вони відвідали родину вбивці, висловили їм співчуття, запросили на похорон своїх дітей і навіть створили фонд фінансової підтримки для родини вбивці. Коли їх запитували: “Як ви можете так робити?”, вони відповідали: “Інших варіантів не існує. Якщо ми віримо в те, чого навчав нас Ісус, у нас немає іншого шляху.” Це не просто прощення, це активна, жертовна любов, народжена з глибокої віри.

Джон МакАртур, пастор і автор, підкреслює, що любов є одночасно заповіддю та виявом нашої викупленої природи: “Любов є виявом нашої викупленої природи, і ми повинні любити все більше і більше, і коли ми зростаємо в благодаті та знанні Христа та зростаємо в дусі, ця любов буде процвітати та зростати”. Шлях: Дії любові, мотивовані вдячністю за Божу благодать та силою Святого Духа.

2. Свобідна Воля обирає ставлення серця, відповідне Божому Слову.

Це відбувається тоді, коли в цьому немає жодної особистої вигоди, а лише бажання виконати волю нашого Господа.

Мартін Ллойд-Джонс, відомий проповідник, казав: “Справжня християнська любов відрізняється від світської тим, що вона ґрунтується на характері Бога, а не на заслугах об’єкта любові. Це звільняє нас від необхідності відчувати прихильність перед тим, як діяти з любов’ю.”

• Поширена уявлення про свободу: Свобода – це вседозволеність. Але до чого вседозволеність привела Адама і Єву в Едемському саду? Звідки беруться всі залежності?
• Справжня свобода – це мати силу робити правильний вибір, зокрема, вибір свого ставлення.
• Підкорення: “Кому підкоряєтесь, того ви й раби” (Римлян 6:16).
• Моя воля єднається з Божою волею. І Божа воля стає моєю волею. У моєї волі з’являється сила, коли вона підкоряється Божій волі.

Що таке ставлення? У психології ставлення (attitude) – це стійка оцінка об’єкта (людини, явища, ідеї). Оцінка – це цінування або знецінення. Ми часто втрачаємо те, що не цінуємо! Ставлення часто мають довгу історію формування в нашому серці, але Божа природа, дана нам у Христі, дає силу нашій волі обирати правильне ставлення!

Де вам потрібно через віру Божому Слову зробити вибір свого ставлення?

• Ставлення до Бога (підкорення, довіра, любов).
• Ставлення до людини як до образу Божого.
• Ставлення дружини до чоловіка, чоловіка до дружини.
• Ставлення до дітей.
• Ставлення до друзів.
• Ставлення до влади.
• Ставлення до співробітників чи підлеглих.
• Ставлення до життя загалом.
• І так, ставлення до ворогів.

Як це виглядає практично?

• а) Вибір Ставлення: свідомо благословляти, бажати добра, молитися за людину.
• б) Щирі Діла: конкретні вчинки, спрямовані на добро для цієї людини, навіть якщо це важко.
• в) Почуття: часто почуття йдуть за діями, вчиненими з віри та послуху.

Як видно наше ставлення?

• Це наші інтонації, манери спілкування.
• Те, як ми розпоряджаємося грошима.
• Те, як ми використовуємо час (наприклад, “десятина часу”, який ти вкладаєш у Божу сім’ю, у служіння).
• Діла, які займають наш час і ресурси.
• Діла, які не підносять нашу власну значущість, а служать іншим.
• Це використання свого дару, а не “закопування” його в землю. Слуга, який закопав талант (Матвія 25:14-30), змарнував свій дар і можливість принести плід та сенс.

Історія пастора Пітера Міллера з Пенсильванії часів Американської революції, яку розповідають у книгах про благодать, є ще одним потужним прикладом. Він був знайомий з Джорджем Вашингтоном. В Ефраті, де служив Міллер, жив такий собі Майкл Віттман, злостива людина, яка всіляко намагалася протистояти пастору та принижувати його. Одного разу Віттмана заарештували за державну зраду та засудили до смертної кари. Дізнавшись про це, пастор Пітер Міллер подолав пішки майже 100 кілометрів до Філадельфії, щоб благати генерала Вашингтона про помилування для свого ворога. “Ні, Пітере, — сказав генерал Вашингтон. — Я не можу подарувати вам життя вашого друга”. “Друга мого?!” — вигукнув старий проповідник. — “Та він мій найзапекліший ворог!” “Що?” — здивувався Вашингтон. “Ви пройшли такий шлях, щоб врятувати життя найзапеклішого ворога? Це все міняє”. І він підписав помилування. Віттман був врятований. Кажуть, він повернувся до Ефрати зовсім іншою людиною. Чи це не дивовижно? Це те, що для тебе і для мене зробив Христос!

Любов, Що Змінює Все

Апостол Павло пише:

“Але Бог виявляє Свою любов до нас тим, що Христос за нас помер, коли ми були ще грішниками.” (Римлян 5:8)

Хто такий грішник в очах святого Бога? Це той, кого Він не може терпіти у Своїй присутності через гріх, той, хто заслуговує на смерть. Але саме заради такого – заради тебе і мене – Він віддав Себе на муки і смерть, щоб прийняти нас у Свою присутність, очищеними і прощеними.

Якщо ти віриш у це, Він дає тобі Свою нову природу! Його природу. Він дає тобі нове серце – серце, яке має свободу волі робити вибір любити!

Чи віриш ти, що Христос помер за тебе, коли ти ще був грішником?

Якщо так, то які кроки ти готовий зробити сьогодні у своєму серці, щоб дозволити цій Божественній любові діяти через тебе? Нехай твоє серце, оновлене Його любов’ю, поведе тебе туди, куди потрібно, заради Христа і для блага інших.