Курс «2 Тимофія» · Тиждень 1 з 10
1Зігрівай Божий дар
2 Тим. 1:1–7 · розділ I «Стережи Євангеліє»
Час. 15–20 хвилин щодня, вівторок 40–45. Ще 2–3 хвилини забирає читання розділу.
Мета тижня. Побачити, що Павло спирає сміливість Тимофія не на його вдачу, а на те, що Бог уже дав. І почати молитися над Словом: перед читанням і у відповідь на прочитане.
Вірш на пам’ять.
«Адже Бог не дав нам духа страху, але духа сили, любові й розсудливості»2 Тим. 1:7
Звичка місяця · тиждень 1 з 4. Спробуй: молитва над Словом.
Свідок тижня. Георгій Вінс, пастор євангельських християн-баптистів. Віру він отримав у родині, яка платила за неї арештами, а згодом сам опинився у в’язниці за Христа.
Лінія 2:2. До Тимофія віра прийшла через бабусю, маму і Павла. Цього тижня ти подивишся, через кого вона прийшла до тебе.
Питання тижня. Павло пише учневі: «зігрівай Божий дар». То хто ж відповідає за цей вогонь, Бог чи Тимофій? І що робити, коли здається, що він ледь жевріє? Відповідь складатиметься з днів, а в п’ятницю ти побачиш її цілою.
Ласкаво просимо до курсу · як проходити тиждень
Наступні десять тижнів ми повільно, уривок за уривком, читатимемо Друге послання до Тимофія. Це останній лист апостола Павла, який ми маємо. Він пише його з кайданів молодшому другові, якого називає улюбленим сином. Пише так, як пишуть людині, якій передають справу всього життя.
Увесь курс стоїть на двох віршах, які Павло поставив поруч. Перший — ресурс серця:
«Отже, мій сину, міцній у благодаті, яка в Ісусі Христі»2 Тим. 2:1
Другий — плід:
«І що ти почув від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, які будуть спроможні й інших навчити»2 Тим. 2:2
Тимофій міцніє не власною вдачею, а благодаттю, яка є в Христі. З цього кореня виростає плід. Порахуй, скільки людей у другому вірші: Павло, Тимофій, вірні люди і ще «інші». Чотири покоління учнів в одному реченні. Порядок важливий: спершу благодать, потім передавання. Ми хочемо, щоб ти не лише зрозумів лист, а й зміцнів у благодаті, як Тимофій, і з часом сам почав вкладатися в іншу людину.
Карта курсу
| Тиждень | Уривок | Назва тижня | Вірш |
|---|---|---|---|
| 1 | 1:1–7 | Зігрівай Божий дар | 1:7 |
| 2 | 1:8–18 | Не соромся | 1:12 |
| 3 | 2:1–7 | Передай вірним людям | 2:2 |
| 4 | 2:8–13 | Пам’ятай Ісуса Христа | 2:13 |
| 5 | 2:14–19 | Бездоганний працівник | 2:15 |
| 6 | 2:20–26 | Чиста посудина, лагідний слуга | 2:22 |
| 7 | 3:1–9 | Вигляд благочестя без сили | 3:5 |
| 8 | 3:10–17 | Писання, яке робить мудрим | 3:16 |
| 9 | 4:1–5 | Проповідуй Слово | 4:2 |
| 10 | 4:6–22 | Біг закінчив, віру зберіг | 4:7 |
Як проходити тиждень
- Пн · Вхід — де ми в листі і яким був світ навколо тексту.
- Вт · Глибокий день — повний шлях EMOI на уривок тижня, сім кроків.
- Ср · Світло з інших місць — що кажуть про ту саму правду інші місця Біблії.
- Чт · У житті — як ця правда виглядає у звичайному тижні; головна історія свідка.
- Пт · Підсумок — головне за тиждень і тест тижня.
Читаємо розділ, досліджуємо уривок. Щодня спершу прочитай увесь перший розділ 2 Тимофія. Він короткий, і так ти бачитимеш уривок у контексті. Потім досліджуй уривок дня.
РОСА — щоденний спосіб читати Біблію: Роздивляюсь (що написано?), Осмислюю (як свіжо тут відкривається Бог і де тут Христос?), Співрозмова (що я відповідаю Йому?), Амінь ділом (маленький план «Коли буде ___, я зроблю ___»). Після кожного кроку зроби коротку молитву, хоч на кілька секунд, краще вголос. Це розмова з Автором, а не конспект.
EMOI («Слово стає моїм») — той самий шлях, тільки повний: сім кроків щовівторка. Річ не в довшому уривку, а в тому, щоб зануритися глибше.
Зошит. Усе, що позначене «Запиши в зошит», пиши від руки. Кожен день закінчується двома питаннями. Відповідь на ключове питання потім перейде в тест тижня. Друге питання особисте, воно лишається в зошиті.
Тест тижня — у п’ятницю, внизу дня: блок «Пройти тест тижня тут» розгортає форму прямо на сторінці. Це підсумок тижня для твого куратора, без балів.
Пропустив день чи два? Надолуж їх у вихідні, і першим — глибокий день. Пропустив більше — напиши куратору, разом вирішите, чи переносити тиждень. Звичку не надолужуємо і не подвоюємо: просто повертаємося до неї наступного дня.
Біблія. Ми читаємо Сучасний переклад Українського Біблійного Товариства. Якщо в тебе інший переклад, слова будуть трохи інші, а зміст той самий.
Пам’ятка EMOI
E · 1. Що написано? Хто пише, кому, що стоїть до і після уривка. Повтори і сполучники («бо», «тому», «адже»). Що робить і обіцяє Бог. Що я вже знаю і чи це справді є в тексті.
M · 2. Питання до тексту. Що мене дивує? Що турбувало перших читачів і як Бог на це відповідає?
M · 3. Головна думка. Одне речення до 20 слів.
M · 4. Як свіжо тут відкривається Бог? Що Він робить саме тут і як це торкається мого серця.
M · 5. Де тут Христос?
O · 6. Серце відповідає. Подяка, покаяння, довіра — і моя молитва.
I · 7. Крок. «Коли ___, я ___»: одна дія з часом і місцем.
Якщо важко. Якщо на серці дуже важко чи ти в небезпеці, не чекай кінця тижня. Одразу звернися до людини поруч: куратора, лідера групи чи пастора.
Понеділок · ВхідЛист із кайданів15–20 хв
Пригадай. Це перший день курсу, тож згадай без підглядання: що ти вже знаєш про Тимофія? І звідки ти це знаєш?
Двері. «Віра — справа особиста. Кожен вірить сам, і ніхто тут не допоможе».
Що з цим не так: вірити кожен справді мусить сам, але до віри Бог майже завжди приводить через інших людей.
Молитва перед читанням. Біблія вже в руках, але ще закрита. Зупинись на 20 секунд і скажи: «Відкрий мої очі, щоб я міг побачити дивовижні властивості Твого Закону!» (Пс. 119:18).
Читай. 2 Тимофія 1 повністю, потім Дії 16:1–5.
Фон. Лістра — невелике місто, де Павло проповідував ще в першій подорожі. Там на нього чекали переслідування; згадуючи їх, Павло пише Тимофієві: «Ти ж пішов слідом за моїм вченням… переслідуваннями, стражданнями, які мене спіткали в Антіохії, в Іконії, в Лістрах» (2 Тим. 3:10–11). Тож Тимофій добре знав, чого коштує бути поруч із цією людиною.
РОСА · Дії 16:1–5
Роздивляюсь.
Запиши в зошит · Спробуй 3 хв
Що Лука розповідає про Тимофія у вв. 1–2: хто його мати, хто батько, що кажуть про нього брати в сусідніх містах? Запиши коротко.
«Господи, покажи мені людей у цій історії так, як їх бачиш Ти».
Осмислюю. Яка головна думка цих віршів? Як свіжо тут відкривається Бог, Який обирає служителя в родині, де вірила лише мама?
«Ти — Бог, Який бачить молодого учня в маленькому місті і…»
Співрозмова. Твій початок у вірі теж не був ідеальним? Що Бог каже тобі про нього?
«Господи, мій початок був такий: ___. Але Ти…»
Що побачили інші Стотт
Писання Тимофій знав змалку: його вчили вдома бабуся й мама (3:15). А Христа вся родина, можливо, прийняла тоді, коли Павло вперше проповідував у Лістрі; тому він і називає Тимофія сином. Повернувшись через кілька років, Павло застав учня, про якого добре відгукувалися брати у двох містах. Тож одне не заперечує іншого: дім дав Писання, а звістка про Христа прийшла через Павла.
Амінь ділом.
Запиши в зошит · Застосуй
«Коли буде ___, я зроблю ___». Наприклад: «Коли сьогодні ввечері сяду пити чай, я подякую Богові за людину, через яку прийшла моя віра».
Імена
Павло молився за Тимофія на ім’я «вдень і вночі» (1:3). Візьми окремий аркуш і запиши 10–20 імен людей, які ще не знають Христа: рідних, сусідів, колег, друзів. Пиши не категорії, а людей, яких можеш побачити цього місяця. Якщо згадується менше, почни з них, список ростиме.
Щодня після РОСА молись за 2–3 імені по черзі: «Як Ти привів Тимофія до віри через людей поруч, так приведи й ___ через тих, хто поруч із ним». Якщо ти на службі чи вдома з малими дітьми, достатньо одного імені на день.
Звичка місяця · тиждень 1 з 4: спробуй
Молитва над Словом.
- Відкриття
- Павло просить Тимофія зігрівати Божий дар (1:6), і дар зігрівається там, де Бог говорить, а людина Йому відповідає. Читання Біблії тоді стає співрозмовою.
- Цінність серця
- Бог говорить і чекає відповіді. Серце, яке любить, не читає лист від Друга мовчки.
- Бажання серця
- «Господи, дай мені хотіти не лише прочитати, а почути Тебе і щось Тобі відповісти».
- Намір
- «Коли беру до рук Біблію, я спершу одним реченням кажу Богові, з чим прийшов. Коли закриваю її, я кажу Йому одне речення словами прочитаного».
Чотири кроки місяця: спробуй (цей тиждень) → повторюй → у важкий день → покажи іншому.
У зошиті щодня став галочку і записуй своє речення-відповідь. Спробуй просто зараз з тим віршем, який сьогодні тебе зупинив: «Господи, Ти сказав ___. Я відповідаю Тобі: ___».
Суть дня · Лист із кайданів
Уяви, що можеш написати лише один лист. Останній. Кому б ти його написав? Мабуть, не про погоду і не про ремонт. Ти писав би про найголовніше і писав би людині, яка понесе це далі.
Саме такий лист ми відкриваємо. Павло в кайданах (1:8, 16) і пише, що настає час його відходу (4:6). На першій обороні в суді нікого з ним не було (4:16). «Від мене відвернулися всі, хто в Азії», — гірко визнає він (1:15). Тимофій далеко, найімовірніше в Ефесі (1:18). Він уже давно не хлопець із Лістри, а перевірений служитель. Але вчитель скоро відійде, і Тимофій лишиться без нього.
А тепер подивись, як Павло починає. Не з того, що він в’язень. Він пише:
«Павло, з волі Божої апостол Ісуса Христа, за обітницею життя, що в Ісусі Христі»2 Тим. 1:1
Запиши в зошит · Пороздумуй 1 хв
Людина чекає страти і перше, що каже про себе, — «за обітницею життя». Що це говорить про те, на чому вона стоїть?
Слово «апостол» означає посланця. Павла послав Христос, а не люди, тому кайдани не скасовують його доручення. Його не обирала громада, і не він сам себе призначив: його апостольство походить із «волі Божої». У тиждень, коли від нього відвернулися майже всі, ці слова важать дуже багато. Якщо служіння тримається на людському схваленні, воно падає разом із ним. Якщо на Божій волі, воно стоїть навіть у в’язниці.
Друга половина вірша ще сміливіша. Стотт помітив: коли смерть уже дивиться апостолові в обличчя, він називає Євангеліє обітницею життя. Не мрією про життя, а обітницею, яку Бог дав і яку Він виконає. Тому лист у кайданах не звучить як прощання переможеного. Він звучить як заповіт людини, яка знає, Кому повірила.
Запиши в зошит · Спробуй здогадатися 1 хв
Учневі страшно, а вчитель далеко. З чого, на твою думку, Павло почне його підбадьорювати: з наказу, з власного прикладу чи з чогось зовсім іншого? Запиши одне слово. У вівторок перевіриш у тексті.
І ще одне. Ланцюжок із 2:2 починається не з Павла. Першим у ньому стоїть Христос, Який зупинив гонителя на дорозі і доручив йому Євангеліє. Через десятки поколінь таких самих людей ця звістка дійшла і до тебе.
Основна істина дня. Павло пише з кайданів, але його життя визначає не в’язниця, а воля Бога й обітниця життя в Ісусі Христі.
Свідок тижня: Георгій Вінс
Георгій Вінс (1928–1998) — пастор євангельських християн-баптистів. Свою книжку спогадів він назвав хронікою християнської сім’ї, а починається вона з його батька Петра, проповідника. 1930 року Петро приїхав до Москви на зібрання баптистів. За спогадом сина, представники влади запропонували йому підтримати в керівництві союзу людей, яких обрали вони. Петро відмовився: вибір церкви не мав робитися за вказівкою держави. За кілька днів його заарештували. Георгію тоді було два роки, і він ще не міг зрозуміти батькового вибору. Він лише відчув наслідок: батька вдома не стало.
Вінс, Three Generations of Suffering, с. 27, 30–31Два питання дня
У тестПавло пише в кайданах, але першим реченням називає себе апостолом «з волі Божої, за обітницею життя» (1:1). Чому для нього це так важливо саме тепер? І що це змінює в тому, як ти дивишся на свої важкі обставини? (2–3 речення)
Лишається в зошитіХто і як уперше показав тобі, що віра — це не лише слова? Запиши ім’я і одну річ, яку ти від цієї людини отримав.
Вечір. Перед сном: дякую за одну річ дня → визнаю, де схибив → приймаю прощення в Христі → прошу сили на завтра. Хвилина, не більше.
Вівторок · Глибокий деньEMOI на 2 Тим. 1:1–740–45 хв
Якщо сьогодні зовсім немає часу — зроби РОСА на уривок.
Пригадай. Де і в якому становищі Павло пише цей лист? Без підглядання.
Двері. «Мені бракує сміливості. Мабуть, такий у мене характер».
Що з цим не так: Павло не відсилає Тимофія до його характеру. Він відсилає його до того, що дав Бог.
Молитва перед читанням. Біблія в руках, але ще закрита. Скажи Богові, з чим ти прийшов, і попроси: «Відкрий мої очі…» (Пс. 119:18). Усю дорогу помічай, де текст тебе зупиняє, і кажи про це Йому.
Фон. Античний лист починався майже однаково: хто пише, кому, привітання, іноді подяка богам. В одному збереженому папірусі моряк Апіон пише батькові з Італії, дякує своєму богові за порятунок у морі і просить відповіді. Павло бере ту саму форму, але наповнює її іншим: замість побажання здоров’я в нього обітниця життя в Христі.
Слова і імена. Лоїда і Євникія — бабуся і мати Тимофія; у Біблії вони названі лише тут. Дар (у грецькому «харі́сма») — те, що Бог дає зі Своєї благодаті. Розсудливість — тверезий розум, що тримає себе в руках.
Читай. 2 Тимофія 1 повністю, потім уривок 1:1–7 ще раз, вголос і повільно.
Що написано? 6–7 хв
Запиши в зошит · Спробуй
Знайди у вв. 3–6 усі слова, пов’язані з пам’яттю. Скільки їх? Подивись на вв. 5 і 6: що саме «є в тобі»? І у в. 7: що Бог дав, а чого не дав? Чесно: що з цього ти вже знав і звідки?
«Господи, допоможи мені побачити те, що тут написано, а не те, що я звик тут бачити».
Після своєї спроби
Слова пам’яті йдуть поспіль: «пам’ятаю про тебе» (в. 3), «згадуючи твої сльози» (в. 4), «згадую твою щиру віру» (в. 5), «нагадую тобі» (в. 6). Чотири вирази у чотирьох віршах. А «в тобі» стоїть двічі: віра «є і в тобі» (в. 5) і дар, «який є в тобі» (в. 6). Перевір свій понеділковий прогноз: Павло почав не з наказу, а з пам’яті.
Питання до тексту 8–10 хв
Запиши в зошит · Пороздумуй
Запиши одне-два власні питання до уривка і можливі відповіді. Якщо не знаєш, з чого почати: за що саме Павло дякує Богові у в. 3? Навіщо згадувати сльози? Що пояснює маленьке «Адже» на початку в. 7? І що в цьому уривку турбує самого Бога?
«Отче, що Ти хотів сказати Тимофієві, коли його вчитель сидів у кайданах?»
Після своєї спроби: три рухи уривка
1:1–2. Посланий заради життя
Павло — апостол «з волі Божої», а не з людського схвалення. І посланий він «за обітницею життя, що в Ісусі Христі». Тимофія він називає «улюбленим сином» і бажає йому благодаті, милості й миру від Отця і Христа. Зверни увагу: благословення отримує той, кому зараз доручать важку справу. Павло не каже «ти вже достатньо сильний». Він каже «благодать тобі».
1:3–5. Подяка за віру, яка оселилася
Вірші 3–5 у грецькому — одне довге речення, і його головна думка така: Павло дякує Богові, бо згадує щиру віру Тимофія. Посередині — сльози. Павло пам’ятає їх і хоче побачити друга, «аби наповнитися радістю». Коли саме Тимофій плакав, лист не каже, тож і ми не вигадуватимемо. Сильний у вірі апостол сумує за другом і не соромиться цього.
Віра «спочатку оселилася» в бабусі Лоїді, потім у мамі Євникії. Так кажуть про мешканця, що вселився в дім. Віра тут не родинна звичка, а жива присутність. І далі: «я впевнений, що вона є і в тобі». Павло не каже «у тобі мало віри, тож старайся». Він каже: у тобі справжня віра, і тому…
1:6–7. Зігрівай, бо Бог дав
«Я тому нагадую тобі це» — тобто тому, що віра справжня. Слово тижня — «харі́сма» (дар від Божої благодаті). Пао пояснює: це дар, який дав Бог, і Тимофій уже його має («який є в тобі»), дар для служіння. Руки Павла були знаком і засобом, а джерело дару — Бог.
«Зігрівав» передає грецький образ вогню, який роздмухують, щоб він горів на повну силу. Дієслово стоїть у формі тривалої дії: роби це й далі. Пао застерігає: саме слово ще не доводить, що вогонь у Тимофія згас. Йдеться про те, щоб дар діяв.
Тоді «Адже» пояснює, чому це можливо. Не тому, що Тимофій сміливий за вдачею. Бог дав «нам» (Павло ставить себе поруч) не духа страху. Тут стоїть рідкісне слово: воно означає не будь-яку тривогу, а боягузтво, відступ від вірності, коли стає небезпечно. Натомість Бог дав силу, любов і розсудливість. Через сім віршів Павло прямо назве Джерело: «Святим Духом, Який живе в нас» (1:14).
Сміливість тут не вичавлюють із себе. Її роздмухують із того, що вже дав Бог.
Що побачили інші Стотт
Тимофія сформували кілька речей разом: побожний дім, дружба й навчання Павла, Божий дар і власна дисципліна, з якою він цей дар роздмухує. У Павлові й Тимофієві поєдналися Божа суверенність і людська відповідальність, і звести їх до охайної формули ми не можемо.
Головна думка 3 хв
Запиши в зошит · Спробуй
Закрий текст. Що Павло хотів сказати Тимофієві цими сімома віршами? Одне речення, до 20 слів. Які вірші несуть цю думку найчіткіше?
«Ось що Ти сказав Тимофієві тоді…»
Після своєї спроби
Твоя віра справжня, і Бог дав тобі Духа сили, тож діяльно роздмухуй Його дар, а не відступай. Слова в тебе можуть бути інші. Головне, щоб зберігся порядок: спершу те, що дав Бог, потім те, що робиш ти. Найчіткіше цю думку несуть вв. 5–7.
Як свіжо тут відкривається Бог 3–4 хв
Запиши в зошит · Пороздумуй
Не загальні слова на кшталт «Бог добрий», а що Він робить саме тут. Подивись, де «оселилася» віра (в. 5) і що Бог «дав» (в. 7). Що з цього правда на всі часи? І одне слово про себе: це мене тішить, дивує, вабить чи лякає?
«Так ось Ти Який…»
Після своєї спроби
Бог тут поселяється у звичайних домах. Він приходить у родину, де батько не вірив, і живе там у бабусі, мамі й сині. Він дає першим і лише потім кличе до дії. І ще: Павло пише «нам». Апостол не доручає учневі жити з ресурсу, без якого обходиться сам. Правда на всі часи: Бог не дає Своїм людям духа боягузтва. Він дає Свого Духа, Який робить їх вірними.
Де тут Христос 3 хв
Запиши в зошит · Пороздумуй
Як цей уривок веде до Євангелія? Підказка у в. 1: «за обітницею життя, що в Ісусі Христі».
«Ісусе, у цьому тексті я бачу Тебе в тому, що…»
Де тут Христос
У перших двох віршах Христос названий тричі. Він послав Павла. У Ньому життя, яке обіцяв Бог. Від Нього разом з Отцем приходять благодать, милість і мир. Наступного тижня Павло скаже, що Ісус Христос «знищив смерть, а життя і нетління освітив Євангелією» (1:10). Тому апостол може йти до страти без суперечності між своєю звісткою і своєю долею. Майбутнє Євангелія тримається не на силі характеру Тимофія, а на Христі. Ми можемо бути вірними під тиском не тому, що нічого не боїмося, а тому, що наше життя вже в Ньому, і смерть не має над ним останнього слова.
Що побачили інші Іван Золотоустий
«Як вогонь потребує палива, так благодать потребує нашої ревності». Іван Золотоустий, Бесіда 1 на 2 Тимофія, на 1:6
Серце відповідає 4 хв
Спершу одним словом: що в тобі зараз відгукнулося — подяка, покаяння чи довіра? Потім молитва, вголос або в зошит:
«Господи, моє серце часто каже: ___ (наприклад: це не для мене; я не з таких; краще промовчу). А Ти в цьому тексті кажеш, що дав мені не духа страху, а духа сили, любові й розсудливості.
30 секунд тиші. Що Ти нагадуєш мені зараз?
Дякую Тобі за людей, через яких Ти поселив у мені віру: ___. Дякую, що моє життя — у Христі. Сьогодні я вирішую довіритися Тобі в ___».
Рядок плачу. Якщо цей тиждень важкий: «Боже, мені страшно ___. Я не розумію ___. Але я знаю, що Ти ___. Прошу ___». Страх, з яким ти йдеш до Бога, — не боягузтво.
Якщо ти ще шукаєшСкажи Богові чесно, що тебе в цьому тексті зупинило. Наприклад так: «Якщо Ти справді даєш життя в Ісусі Христі, покажи мені це».
Крок 2–3 хв
Запиши в зошит · Застосуй
Де твій дар зараз «під попелом»? Можливо, ти давно мовчиш там, де міг би сказати слово надії. Або перестав служити, бо втомився чи тебе образили. Обери одне маленьке «дмухання» на цей тиждень і запиши: «Коли ___, я ___».
Наприклад:
- «Коли в четвер після роботи подзвонить мама, я спитаю, за що мені за неї помолитися, і помолюся з нею одразу».
- «Коли в неділю після зібрання захочеться швидше піти, я підійду до людини, яка стоїть сама».
- «Коли ввечері покладу дітей спати, я прочитаю з ними один вірш і помолюся».
- «Коли наступного разу побачу оголошення про служіння, яке колись робив, я напишу відповідальному, що можу допомогти один раз».
Лінія 2:2. Кому одному ти цього тижня передаси одну думку з цього уривка?
«Господи, я цього сам не витягну, будь зі мною о ___». Увечері чесно скажи собі: так чи ні? Якщо ні, напиши Йому один рядок, без самокарання, і спробуй завтра.
Якщо ти ще шукаєшТвій крок — записати одне питання до цього уривка і поставити його куратору або людині, яка тебе запросила.
Глибше за бажанням
Дієслово «оселилася» (в. 5) у Новому Завіті вживається ще кілька разів, і завжди про живу присутність. Так говориться про Святого Духа (Рим. 8:11; 2 Тим. 1:14) і про Бога, Який живе серед Свого народу (2 Кор. 6:16). Про Христове слово, яке має щедро оселятися в нас, теж (Кол. 3:16). Тож віра Лоїди не була сімейною реліквією в шафі. Вона жила в домі, як живе Дух. А через дев’ять віршів Павло скаже, що той самий Святий Дух «живе в нас» (1:14). Віра, яка оселяється, і Дух, Який живе, — два боки однієї Божої дії.
Свідок одним рядком. Після арешту батька малий Георгій ставав із мамою на коліна і молився, щоб тато повернувся.
Вінс, Three Generations of Suffering, с. 31Імена. Наступні 2–3 імені зі списку: «Як Ти поселив віру в домі Лоїди, поселися і в домі ___».
Звичка місяця. Сьогодні молитва-відповідь уже звучала після кожного кроку EMOI. Постав галочку і запиши одну фразу, яка стала твоєю молитвою.
Два питання дня
У тестЧому Павло, перш ніж закликати Тимофія зігрівати дар, нагадує про його щиру віру і про те, що дав Бог (1:5–7)? Що це каже про джерело сміливості і на що ти спиратимешся наступного разу, коли стане страшно?
Лишається в зошитіДе у твоєму житті Божий дар зараз «під попелом»? Назви одне місце і одну причину.
Вечір. Дякую → визнаю → приймаю прощення → завтра. І чесне «так чи ні» до свого кроку.
Середа · Світло з інших місць«Я з тобою»15–20 хв
Пригадай. Що Бог дав нам замість духа страху (1:7)? З пам’яті.
Двері. «Справжній християнин нічого не боїться».
Що з цим не так: у нашому ж уривку Павло тужить за другом, а Тимофій плаче. Біблія відрізняє страх, який людина несе Богові, від боягузтва, яке тікає від вірності.
Молитва перед читанням. Рука на закритій Біблії: з чим ти прийшов сьогодні? «Відкрий мої очі…»
Читай. 2 Тимофія 1 повністю, потім Ісус Навин 1:1–9 і Филип’ян 2:19–22.
Фон. Коли Мойсей передавав провід Ісусові Навину, він поклав на нього руки перед народом (Чис. 27:18–23; Повт. 34:9). Тепер Мойсей помер, і Ісус Навин уперше лишився без учителя. Попереду Йордан і край, повний укріплених міст.
РОСА · Ісус Навин 1:1–9
Роздивляюсь.
Запиши в зошит · Спробуй 3 хв
Скільки разів Бог закликає Ісуса Навина бути сильним і мужнім? І що Він щоразу обіцяє поруч із закликом (вв. 5, 9)?
«Господи, допоможи мені почути, на чому стоять Твої заклики».
Осмислюю. Яка головна думка цих віршів? Як свіжо тут відкривається Бог, Який не обіцяє, що ворогів не буде, але обіцяє Себе?
«Ти — Бог, Який не посилає самого, а…»
Співрозмова. Де тобі зараз потрібна саме ця обітниця?
«Господи, мені страшно ___. А Ти кажеш…»
Що побачили інші Таунер
У 2 Тим. 1:7 може звучати тихе відлуння цієї сцени. У грецькому перекладі Нав. 1:9 Бог каже Ісусові не бути боягузливим, і там стоїть слово, споріднене з тим, що в 2 Тим. 1:7. Сам дослідник чесно визнає, що словесне відлуння слабке. Але ситуація дуже схожа: учень приймає справу від учителя, а Бог обіцяє бути з ним, тепер уже через Духа, Який живе в Тимофієві.
Амінь ділом. Той самий крок, що ти записав у вівторок.
Запиши в зошит · Уточни
«Коли буде ___, я зроблю ___». Чи є там час і місце?
Імена. 2–3 імені зі списку: «Як Ти був з Ісусом Навином, будь і з ___ там, де йому зараз страшно».
Звичка місяця. Обери одну фразу Бога з Нав. 1 і скажи її Йому як молитву: «Ти сказав Ісусові Навину ___. Скажи це і мені сьогодні». Галочка і рядок у зошиті.
Суть дня · Сміливість, яку дає присутність
Павло не перший старший, хто передає справу молодшому. У Біблії так уже було, і тоді теж звучало слово про страх.
Мойсей і Ісус Навин. Мойсей помер, і Бог сам говорить до його наступника. «Будь сильним і мужнім» звучить знову і знову, але жодного разу не висить у повітрі. Поруч щоразу стоїть причина: Бог буде з ним, куди б він не пішов (Нав. 1:5, 9). Бог не обіцяє Ісусові Навину, що в Ханаані не буде стін і армій. Бог обіцяє Себе, і на цьому стоїть сміливість.
Тимофій у схожому становищі. Учитель скоро відійде, справа лишиться на ньому. І Бог дає йому те саме, що Ісусові Навину: Свою присутність. Тільки тепер це Дух, Який живе в ньому (1:14).
Дух синів, а не страху. Павло вже писав щось подібне римлянам: Дух, якого ми отримали, — не дух рабства, що знову веде до страху, а Дух усиновлення, і тому ми кличемо Бога «Авва, Отче» (Рим. 8:15). Пао бачить у 2 Тим. 1:7 ту саму будову речення і робить висновок: і тут ідеться про Святого Духа. Тексти не тотожні: у Римлянах йдеться про те, що ми Божі діти, а в 2 Тимофія про вірне служіння під тиском. Але це один і той самий Дух.
Запиши в зошит · Пороздумуй 1 хв
Раб боїться помилитися, бо тоді його виженуть. Дитина теж помиляється, але знає, що дім лишається її домом. Хто з них сміливіше береться за важку справу? Чому?
Тимофій у справжньому житті. Тепер прочитай ще раз, що Павло писав про Тимофія филип’янам. Немає в нього нікого такого однодумного, хто б щиро дбав про них. І вони знають, що Тимофій служив з ним у Євангелії, як син із батьком (Флп. 2:20–22). Це не портрет слабка. Це перевірений співпрацівник, якого Павло посилав до громад. І все одно тепер йому потрібне нагадування. Навіть перевіреним людям буває страшно.
Основна істина дня. Сміливість, якої чекає Бог, стоїть не на вдачі, а на Його присутності. Через Христа Він дав нам Духа, тож ми не раби, що бояться, а діти, що належать Отцю.
Важке місце: «А якщо мені страшно?»
Питання. Якщо Бог не дав нам духа страху, а мені страшно, то зі мною щось не так духовно?
Хибна відповідь, яку іноді чуємо: «Якби в тобі був Дух, ти б не боявся».
Що каже текст. Слово у в. 7 означає боягузтво: відступ від вірності під загрозою. Воно сильніше за сором’язливість і вужче за будь-яке переживання страху. У тому самому уривку Павло тужить за другом, а Тимофій плаче (1:4), і віра Тимофія від цього не стає несправжньою (1:5). Питання не в тому, чи мені страшно. Питання в тому, куди я йду зі своїм страхом: тікаю від Бога і від Його доручення чи несу страх Йому і роблю вірний крок.
Цей вірш також не вимагає доводити віру нерозважливими вчинками: розсудливість теж дар Духа. І він не обіцяє, що людина ніколи не потребуватиме допомоги лікаря чи психолога. Звернутися по таку допомогу — не маловір’я.
Якщо важко. Якщо страх чи тривога тижнями не відпускають, заважають спати, їсти, працювати чи бути з рідними, не чекай кінця тижня. Одразу звернися до людини поруч: куратора, лідера групи чи пастора. Ти не мусиш нести це сам.
Свідок тижня: зібрання по домівках
1933 року Петра Вінса звільнили, але паспорта не дали і направили жити до Бійська. Георгій пам’ятав тісну поїздку потягом, загублені речі і те, як батькам важко було знайти роботу. Молитовний дім у місті був закритий, тож віруючі збиралися по домівках. Наступного року родина переїхала до Новосибірська. Там батько брав Георгія на зібрання, і син на все життя запам’ятав, як сидів поруч із ним і співав про Ісуса. Віра передавалася не в спокійній ідеальній сім’ї, а серед нестачі й невлаштованості.
Вінс, Three Generations of Suffering, с. 33–34Обговоримо на групі
Павло пише «нам»: «Бог не дав нам духа страху». Навіщо він ставить себе поруч із Тимофієм, замість того щоб просто сказати «тобі»? І як це змінює те, що ми кажемо людині в церкві, якій страшно? Подумай сам, а поговоримо на зустрічі.
Два питання дня
У тестЧому, за Нав. 1:9 і 2 Тим. 1:7, джерелом сміливості є не вдача людини, а Божа присутність і Його Дух? Що це змінює в тому, як ти поводишся зі своїм страхом?
Лишається в зошитіПавло пише, що Тимофій служив з ним, як син із батьком (Флп. 2:22). Чи є в тебе людина, поруч із якою ти так ростеш? Якщо немає, кого ти міг би про це попросити?
Вечір. Дякую → визнаю → приймаю прощення → завтра.
Четвер · У життіВуглини під попелом15–20 хв
Пригадай. Що Бог щоразу обіцяв Ісусові Навину поруч із закликом «будь сильним»?
Двері. «Я вірю, просто сил уже немає. Своє я відслужив».
Що з цим не так: перепочинок потрібен кожному, але Божий дар не має терміну служби. Павло не каже шукати новий вогонь, він каже зігрівати той, що Бог уже дав.
Молитва перед читанням. 20 секунд тиші, одне речення про те, з чим ти прийшов, і «Відкрий мої очі…»
Читай. 2 Тимофія 1 повністю, потім 2 Тим. 3:14–15.
Фон. У третьому розділі Павло пише про людей, які «завжди вчаться, та ніколи не можуть прийти до пізнання істини» (3:7). На цьому тлі він нагадує Тимофієві, звідки почалася його власна дорога. Батько Тимофія був греком (Дії 16:1), тож Писання вдома відкривали йому бабуся й мати.
РОСА · 2 Тимофія 3:14–15
Роздивляюсь.
Запиши в зошит · Спробуй 3 хв
Перепиши своїми словами два вірші так, ніби пояснюєш їх другові. Тоді звір із текстом: чи не загубився вираз «пам’ятаючи, від кого ти навчився»?
«Господи, покажи мені, як Ти дієш у звичайному домі».
Осмислюю. Яка головна думка? Як свіжо тут відкривається Бог, Який веде до спасіння через те, що бабуся й мама читали хлопчикові вдома?
«Ти — Бог, Який роками тихо готує…»
Співрозмова.
«Господи, дякую за тих, хто вчив мене Твого Слова: ___. А я хочу…»
Що побачили інші Стотт
Після батьків найбільше впливають на нас друзі, особливо коли вони в якомусь сенсі ще й вчителі. Привівши Тимофія до Христа, Павло не кинув його: брав з собою в дорогу, молився за нього і писав йому листи.
Амінь ділом.
Запиши в зошит · Застосуй
«Коли буде ___, я зроблю ___». Наприклад: «Коли сьогодні повертатимуся додому, я надішлю коротке „дякую“ людині, яка вчила мене вірити».
Імена · крок свідчення тижня
Помолись за 2–3 імені зі списку: «Як Ти відкрив Тимофієві Писання через його дім, відкрий його і для ___».
А з однією людиною зі списку цього тижня зроби один природний крок: поділися одним реченням про те, хто і як допоміг тобі повірити. Не проповідь, а коротка жива історія, коли розмова сама до цього підведе. Якщо ти далеко чи на службі, достатньо короткого повідомлення людині, за яку ти молишся: «Думав сьогодні про тебе. Як ти?»
Звичка місяця. Сьогоднішня молитва-відповідь — на 3:15: подякуй за того, хто першим відкрив тобі Писання. Галочка і рядок у зошиті.
Суть дня · Вуглини під попелом
Наталі п’ятдесят два, вона вчителька початкових класів. Десять років вона вела дитячий клас у церкві. Потім була неприємна розмова з одними батьками, і вона сказала собі: «Все, я своє відслужила». Тепер вона приходить на зібрання і йде одразу після нього. Вірити вона не перестала. Просто тихо лишила те, в чому колись горіла.
Минулої неділі вона чула оголошення: дитячому служінню бракує людей. Наталя подумала: «Нехай молодші. Я вже не та».
Запиши в зошит · Пороздумуй 1 хв
Що, на твою думку, найчастіше засипає попелом Божий дар у звичайної віруючої людини?
Здебільшого це не великий гріх. Це втома, стара образа, звичка мовчати і думка «це вже не моє». Попіл лягає тихо, шар за шаром. Але дар не зник, він і далі «є в тобі» (1:6).
Що тоді означає зігрівати його? Не накручувати в собі емоції. У цьому листі дар діє дуже просто: Тимофій береже здорове вчення, навчає інших, лагідно наставляє і виконує своє служіння. Вогонь підтримують тим, що ним користуються.
А тепер подивись, як виглядав би вірш 7 у тижні Наталі. Сила тут не героїзм, а одне повідомлення відповідальній за дитяче служіння: «Можу провести одне заняття в наступну неділю». Любов дивиться не на стару рану, а на дітей, яким зараз ніхто не розповідає про Христа. А розсудливість підкаже почати з малого і чесно поговорити з пастором про ту стару розмову, щоб вона більше не керувала нею.
І ще є пам’ять, з якої Павло починав. «Пам’ятаючи, від кого ти навчився» (3:14). Наталя згадує свою вчительку з дитячої школи при церкві. Та теж мала неприємні розмови з батьками, але щонеділі приходила з тим самим потертим фланелевим графіком. Віра прийшла до Наталі через чиїсь роздмухані вуглини.
Роздмухування не завжди про служіння в церкві. Для когось це знову читати дітям Біблію ввечері, як робили Лоїда й Євникія. Для когось — сказати колезі одне слово надії. А для когось — чесно написати лідерові групи: «Мені важко, помолись за мене». Дар Тимофій отримав не на самоті, а через руки іншої людини, і зігрівати його теж легше не самотужки.
І найголовніше. Писання, яке Тимофій знав змолоду, «може тебе зробити мудрим для спасіння через віру в Ісуса Христа» (3:15). Усе, що бабуся й мама читали йому, вело до Христа. І сила для наступного кроку теж приходить не з пам’яті про власні кращі роки, а з Нього.
Основна істина дня. Зігрівати дар — це знову зробити один вірний крок там, де ти перестав, спираючись на Христа і на те, що Він уже дав.
Свідок тижня: Євангеліє в підборах
Перед новим арештом Петра Вінса малий Георгій бачив, як батьки розрізали невелике Євангеліє і зашили його частини в одяг. Вони готувалися до можливого ув’язнення, а сім’я ще встигала разом співати й молитися. Після арешту 1937 року Георгій із мамою приходили до тюрми. Одного разу вони впізнали батька за рухами за ґратами вікна. Потім вікна закрили коробами, і зникла й ця далека можливість. Додому батько вже не повернувся.
Вінс, Three Generations of Suffering, с. 47–49Запам’ятай те розрізане Євангеліє. Через роки в’язнем за віру став уже сам Георгій. На сімейному побаченні він обережно відокремив підбори черевиків і сховав у них сторінки Євангелія від Івана; родина принесла йому ще й маленьке Євангеліє від Марка. Повернувшись у зону, він пройшов обшук. В’язень Віктор допоміг йому зібрати пошкоджені сторінки. Згодом той самий Віктор попросив Євангеліє для ще одного в’язня, Михайла.
Вінс, The Gospel in Bonds, с. 56–60У спогадах Вінс пише про своїх батьків дуже тепло, але чітко тримає міру. Імена батька й матері, каже він, можна поставити поруч із ім’ям Ісуса, але ніколи не вище за Нього.
Переказ за Three Generations of Suffering, с. 30Зверни увагу, як замикається коло. Батьки різали Євангеліє, щоб воно було з батьком у в’язниці. Син ховав його в підборах, і там воно пішло далі, до чужих людей. Ця історія не про сильну родину. Вона про Христа, Чиє Слово люди несли крізь тюрми, бо воно тримало їх самих.
Два питання дня
У тестПавло каже Тимофієві триматися того, чого він навчився, «пам’ятаючи, від кого ти навчився» (3:14). Як така пам’ять допомагає зігрівати Божий дар (1:5–6)? Назви одне місце цього тижня, де ти зробиш один крок замість того, щоб мовчати чи стояти осторонь.
Лишається в зошитіКому ти вдячний за свою віру? Напиши цій людині кілька слів до кінця тижня. Якщо її вже немає, подякуй за неї Богові.
Вечір. Дякую → визнаю → приймаю прощення → завтра.
П’ятниця · ПідсумокХто відповідає за вогонь?10–15 хв + тест
Пригадай. Що син Вінса сховав у підборах черевиків і куди це потім пішло?
Двері. «Якщо Бог захоче, Він сам усе зробить. Моє діло — чекати».
Що з цим не так: Бог справді дає першим, але той самий текст, що говорить про Його дар, каже його зігрівати.
Молитва перед читанням. «Відкрий мої очі…»
Читай. 2 Тимофія 1 повністю, потім уривок 1:1–7 ще раз, вголос.
РОСА · 2 Тимофія 1:6–7
Роздивляюсь.
Запиши в зошит · Спробуй 2 хв
Заповни пропуски з пам’яті, потім звір із текстом: «Адже Бог не дав нам духа ___, але духа ___, ___ й ___».
«Господи, допоможи мені побачити знайоме свіжими очима».
Осмислюю. Скажи головну думку цих двох віршів одним реченням. Як свіжо Бог відкрився тобі за цей тиждень?
«Ти — Бог, Який дає першим…»
Співрозмова.
«Боже, Ти дав мені ___, а я цього тижня ___».
Що побачили інші Стотт
Усі Божі дари, і природні, і духовні, потребують розвитку та використання. Зігрівати дар означає вірно ним користуватися і чекати в молитві на Бога, щоб Він його поновлював.
Амінь ділом. Розкажи вірш тижня (1:7) напам’ять комусь із домашніх або напиши його з пам’яті в зошит.
Імена. 2–3 імені зі списку і подяка за того, з ким цього тижня вдалося поговорити.
Звичка місяця · підсумок тижня 1. Порахуй галочки: скільки разів цього тижня ти молився над Словом? Яка фраза стала твоєю молитвою? Наступного тижня нової звички не буде: та сама, лише повторена.
Суть дня · Хто відповідає за вогонь?
У понеділок ми спитали: хто відповідає за вогонь, Бог чи Тимофій? Тепер відповідь зібрана, і вона не «або… або».
Вогонь дає Бог. Він послав Павла «за обітницею життя» (1:1). Він поселив віру в домі Лоїди (1:5). Він дав дар і дав Свого Духа (1:6–7). Тимофієві не треба добувати вогонь чи витискати сміливість із власної вдачі.
Дмухає на вогонь Тимофій. «Щоб ти зігрівав» — це його частина, і вона не дрібна. Золотоустий сказав, що благодать, як вогонь, потребує палива нашої ревності. Але навіть ця ревність не відірвана від Бога: вже наступний вірш кличе терпіти «силою Бога» (1:8).
А якщо вогонь ледь жевріє? Тоді роби те, що робить Павло. Згадай, що Бог уже зробив і через кого. Не лишайся сам: дар прийшов через руки іншої людини, і зігрівати його легше разом. Зроби один маленький вірний крок. І проси Духа, Який живе в тобі (1:14), бо це Його вогонь.
Основні істини тижня
- Павло пише з кайданів, але його життя визначає воля Бога й обітниця життя в Христі.
- Віра «оселяється» в людях і доходить до нас через людей, але кожен вірить сам.
- Сміливість не вичавлюють із себе: Бог дав Свого Духа, а наша справа — зігрівати Його дар.
- Страшно буває і сильним у вірі. Боягузтво — це втеча від вірності, а Бог обіцяє: «Я з тобою».
Свідок тижня. Віра, яку Петро Вінс зашивав у одяг, через роки пішла з його сином у табір і там дійшла до чужих людей.
Запиши в зошит · Мій ланцюжок віри, ч. 1 3 хв
Намалюй ланцюжок: хто передав віру тобі? Можливо, бабуся, друг, пастор, книжка або людина, яку ти бачив лише раз. Впиши імена ланками назад, скільки знаєш, і подякуй Богові одним реченням за кожну. Якщо віра в твоєму роді почалася з тебе, ти перша ланка, як Лоїда (1:5). Залиш місце праворуч: у тижні 3 ланцюжок продовжиться.
Слово вирішує
- Страх каже: ти не з тих, хто може. Слово каже: «Адже Бог не дав нам духа страху, але духа сили, любові й розсудливості» (1:7).
- Досвід каже: ти своє відслужив, вогонь погас. Слово каже: дар «є в тобі», і його можна зігрівати (1:6).
- Більшість каже: віра — справа родинної традиції. Слово каже: віра жила в бабусі й мамі, але Павло дякує за те, що вона «є і в тобі» (1:5).
Вірш на пам’ять ще раз.
«Адже Бог не дав нам духа страху, але духа сили, любові й розсудливості»2 Тим. 1:7
Рядок декларації №1. Закінчи речення своїми словами і запиши на останній сторінці зошита: «Бог уже дав мені ___, тому я ___».
Далі. Наступний вірш починається словом «Тому»: «Тому не соромся свідчити про нашого Господа, ні мене – Його в’язня» (1:8). Наступного тижня побачимо, навіщо Бог дав Духа сили, і познайомимося з людиною, яка не посоромилася Павлових кайданів.
Питання дня
Лишається в зошитіЯка одна думка цього тижня найбільше залишилася з тобою? І як вдався крок, записаний у вівторок? Що в ньому зробив Бог?
Що б ти відповів? У тест
«Колись я вів дитячу групу і горів цим. Тепер усе згасло. Мабуть, той дар був не від Бога, або Бог його забрав».
Що б ти відповів йому з 1:5–7? Два-чотири речення, як сказав би другові, без докору.
Тест тижня
Підсумок тижня для куратора, без балів. Пройди тест до неділі. Якщо тиждень був дуже важкий, відповідай хоча б на одне ключове питання і познач звичку: це теж повноцінний підсумок.
1. П’ять ключових питань. Відповіді просто перенеси зі свого зошита:
- Пн. Павло пише в кайданах, але першим реченням називає себе апостолом «з волі Божої, за обітницею життя» (1:1). Чому для нього це так важливо саме тепер? І що це змінює в тому, як ти дивишся на свої важкі обставини?
- Вт. Чому Павло, перш ніж закликати Тимофія зігрівати дар, нагадує про його щиру віру і про те, що дав Бог (1:5–7)? Що це каже про джерело сміливості і на що ти спиратимешся наступного разу, коли стане страшно?
- Ср. Чому, за Нав. 1:9 і 2 Тим. 1:7, джерелом сміливості є не вдача людини, а Божа присутність і Його Дух? Що це змінює в тому, як ти поводишся зі своїм страхом?
- Чт. Павло каже Тимофієві триматися того, чого він навчився, «пам’ятаючи, від кого ти навчився» (3:14). Як така пам’ять допомагає зігрівати Божий дар (1:5–6)? Назви одне місце цього тижня, де ти зробиш один крок замість того, щоб мовчати чи стояти осторонь.
- Пт · Що б ти відповів? Друг каже: «Колись я вів дитячу групу і горів цим. Тепер усе згасло. Мабуть, той дар був не від Бога, або Бог його забрав». Що б ти відповів йому з 1:5–7?
2. Пригадай і застосуй (одне-два речення, без підглядання). Що Бог уже дав Тимофієві (1:5–7)? І до чого Слово цього тижня заохочує чи закликає тебе?
У самій формі ще звичка і крок тижня і рядок «Для куратора».
Пройти тест тижня тут
Форма не відкривається? Відкрий її в новому вікні.
Вечір. Дякую → визнаю → приймаю прощення → завтра. А на вихідних — відпочинок без нового матеріалу.
Якщо ти без групи
Питання «Обговоримо на групі» пройди з однією людиною. Якщо нікого немає, напиши куратору: він допоможе знайти пару. Раз на місяць буде зустріч для всіх, хто вчиться без групи.