Курс «2 Тимофія» · Тиждень 4 з 10
4Пам’ятай Ісуса Христа
2 Тим. 2:8–13 · розділ II «Страждай заради Євангелії»
Час. 15–20 хвилин щодня, вівторок 40–45, п’ятниця 10–15 і тест. Ще 2–3 хвилини забирає читання розділу.
Мета тижня. Побачити, що Павло в кайданах тримається не силою волі, а пам’яттю про воскреслого Ісуса, Який лишається вірним, і цього тижня після кожного свого провалу повертатися до Нього, а не ховатися.
Вірш на пам’ять.
«якщо ми невірні, то Він залишиться вірним, бо Себе зректися не може»2 Тим. 2:13
Звичка місяця · тиждень 4 з 4. Покажи іншому: помолися над текстом разом із кимось.
Свідок тижня. Річард Вурмбранд, румунський пастор, якого заарештували дорогою до церкви. Після понад восьми років ув’язнення він вийшов на волю і знову взявся за те, за що його посадили.
Лінія 2:2. Передати можна лише те, що тримає тебе самого. З кайдан Павло передає Тимофієві не історію свого подвигу, а Христа: воскреслого і вірного, коли люди хиткі. На цьому тримається кожна ланка твого ланцюжка віри, і твоя теж.
Питання тижня. Павло кличе Тимофія терпіти. Чому ж він не каже «будь сильнішим», а каже «пам’ятай Ісуса Христа»? І чому вірне слово закінчується не погрозою, а словами «Він залишиться вірним»? Відповідь складатиметься з днів, а в п’ятницю ти побачиш її цілою.
Понеділок · ВхідКайдани і спів опівночі15–20 хв
Пригадай. Минулого тижня весь уривок 2:1–7 тримався на одному наказі. Якому, і чому він стоїть першим? Одним реченням, без підглядання.
Короткі відповіді до тесту тижня 3
- Пн. Павло не призначає заступника, бо людей будує не він, а Слово Божої благодаті (Дії 20:32). Благодать тут: того, хто тебе тримає, не забирають разом із наставником. Добра відповідь називає, на кого людина досі спиралася. Пастка: «наставники не потрібні».
- Вт. 2:1 стоїть першим, бо витривалість береться не з людини, а з благодаті, яка в Ісусі Христі. Без цього вірша воїн, змагун і робітник стали б вимогою доводити Богові свою цінність. Добра відповідь називає конкретну ситуацію цього тижня. Пастка: «благодать, тому напружуватися не треба» або «стисни зуби».
- Ср. Сила для Божої справи береться з того, що Бог поруч: «буде з тобою» (Нав. 1:9), «Господь став при мені й підкріпив мене» (2 Тим. 4:17). Благодать тут: пише це колишній гонитель, якого Христос відніс до числа вірних. Змінюється прохання: шукаємо Бога, а не власної впевненості. Пастка: читати «будь хоробрий і мужній» як самопереконання або обіцянку успіху.
- Чт. Бог доручає передавати віру вірним і звичайним людям: ремісники навчають красномовного учителя, і він іде далі, а зростив Бог (1 Кор. 3:6). Те, що несе Тимофій, кличе формувати команду вірних, а кожен із нас набуває свою у світі. Добра відповідь називає ім’я або ініціал і прохання в молитві. Близьке тісне наставництво тримаємо в межах однієї статі. Пастка: шукати найсильнішого або чекати, що команду хтось призначить.
- Пт · Що б ти відповів? Втома друга справжня, і спершу її треба почути. Але 2:1 не вимагає спершу стати сильним, а в 2:2 йдеться про вже почуте, тож він може попросити благодаті і передати одну думку одній людині. Пастка: докір або згода, що це справа для освічених.
- Пригадай і застосуй. Господь дає силу в благодаті, яка в Ісусі Христі (2:1), і розуміння (2:7). Слово кличе щодня просити цієї благодаті і передати почуте далі. Добра відповідь називає і Боже діло, і свій крок.
- Обговоримо на групі. Легше показувати силу, бо ми боїмося виглядати негідними. Нас прийняли не за міцність, тому група може починатися з прохання, а не зі звіту. Пастка: сповідь напоказ або змагання, кому важче.
Двері. «Якщо Бог зі мною, чому все так туго? Мабуть, я щось роблю не так».
Що з цим не так: Павло пише сьогоднішні слова з кайдан і зовсім не вважає, що Бог його покинув. А ця фраза мовчки міряє Божу присутність тим, наскільки легко складається день.
Молитва перед читанням. Біблія ще закрита. Назви Богові одну річ, яка зараз зв’язує тобі руки. Тоді: «Відкрий мої очі, щоб я міг побачити дивовижні властивості Твого Закону!» (Пс. 119:18).
Читай. 2 Тимофія 2 повністю, потім Дії 16:22–34.
Фон. Філіпи були римською колонією в Македонії, і місцеві воєводи мали там владу римського зразка. Тимофій приєднався до Павла незадовго до цих подій, у Лістрі (Дії 16:1–3). Колодки з в. 24 — дерев’яна колода з отворами, куди замикали ноги в’язня.
РОСА · Дії 16:22–34
Роздивляюсь.
Запиши в зошит · Спробуй 3 хв
Що зробили з Павлом і Силою до ночі (вв. 22–24)? Що вони робили опівночі (в. 25)? Хто з цієї в’язниці вийшов спасенним і як (вв. 30–34)?
«Господи, покажи мені, що діється в цій темниці, крім болю».
Осмислюю. Яка головна думка цих віршів? Як свіжо тут відкривається Бог, Чиє Слово доходить до сторожа і всього його дому, поки проповідники сидять у колодках?
«Ти — Бог, Який відчиняє не лише двері в’язниці, а й…»
Співрозмова. Що зараз тримає тебе «в колодках»? Що ти хочеш сказати про це Богові?
«Господи, мене тримає ___. Але навіть тут Ти можеш…»
Що побачили інші Таунер
Таунер нагадує: спроби зупинити звістку в ранній церкві часто давали протилежний результат. Гоніння розганяли віруючих, а з ними розходилося і Слово (Дії 8:1, 4). Пізніше Павло напише саме церкві у Филипах, що його кайдани пішли на користь Євангелії (Флп. 1:12; Таунер, «The Letters to Timothy and Titus»).
Амінь ділом.
Запиши в зошит · Застосуй
«Коли буде ___, я зроблю ___». Наприклад: «Коли ввечері в автобусі знову накотить думка, що я в глухому куті, я відкрию Дії 16:25 і скажу Богові одне речення, як Павло і Сила опівночі».
Імена. Візьми наступні 2–3 імені зі свого списку. Молись: «Ти привів сторожа до віри посеред ночі. Відчини двері і для ___». Людина зі списку не проєкт, а той, за кого ти просиш. Якщо ти на службі чи вдома з малими дітьми, достатньо одного імені на день.
Звичка місяця · тиждень 4 з 4: покажи іншому. Три тижні ти молився над Словом сам. Тепер спробуй із кимось: із чоловіком чи дружиною, другом із церкви, мамою по телефону. Прочитайте один вірш, і хай кожен скаже Богові одне речення. Свого Тимофія ще не запрошуй: до нього звичка піде наступного тижня. Галочка.
Суть дня · Кайдани і спів опівночі
Ти, мабуть, знаєш цей стан. Робиш, що можеш, а двері зачиняються одні за одними: відмова на співбесіді, зламана машина, лікар, який розводить руками. І десь глибоко звучить питання: якщо Бог зі мною, чому все так туго?
Минулого тижня Павло намалював Тимофієві кілька образів важкої праці й закінчив словами: «Зрозумій те, що кажу» (2:7). Наступний вірш починається так:
«Пам’ятай про воскреслого з мертвих Ісуса Христа, Який з нащадків Давида – згідно з моєю Доброю Звісткою, за яку я переношу злигодні – до кайданів включно, наче злочинець»2 Тим. 2:8–9
Кайдани для Тимофія не новина. Павло взяв його з собою з Лістри (Дії 16:1–3), і незабаром у Филипах Павла і Силу побили палицями й забили в колодки. Чи був Тимофій у місті тієї ночі, Лука не каже, але він уже ходив із Павлом (17:14). Він знав, як виглядає наставник із розбитою спиною.
А тепер подивись на цю ніч у внутрішній камері: «Опівночі Павло й Сила, молячись, співом прославляли Бога, а в’язні слухали їх» (16:25). Ні слова про скарги. Далі землетрус, відчинені двері, сторож із мечем у руках, і питання, яке він, можливо, не думав ставити ще вчора: «Добродії, що потрібно мені робити, аби спастися?» (16:30). До ранку вірує вся його родина. Слово дійшло до сторожа не всупереч кайданам, а саме через людей у кайданах.
Лист до Тимофія написано багато років потому, з Риму. Цього разу двері не відчиняться: «настає час мого відходу» (4:6). Кайдани тоді були ще й ґаньбою, тож одні відвернулися (1:15), а Онисифор «не соромився моїх кайданів» (1:16).
Запиши в зошит · Пороздумуй 1 хв
Ти — Павло. Землетрусу цього разу не буде. Що ти напишеш учневі, який лишається на волі й боїться?
Мабуть, більшість із нас написала б: «Тримайся. Будь сильним». Павло теж просить Тимофія терпіти. Але першим словом уривка стоїть інше.
Запиши в зошит · Спробуй здогадатися 1 хв
Чому з усіх слів, які можна сказати людині під тиском, Павло обирає «пам’ятай»? І чому він кличе пам’ятати саме воскреслого Ісуса? Запиши одним реченням. Завтра перевіриш у тексті.
І ще одне. Павло і Сила співали опівночі Тому, Хто сам пройшов через руки варти: Ісуса «схопили й повели» до первосвященика (Лк. 22:54), а потім розп’яли між злочинцями. Кайдани учнів ніколи не були місцем, де Його немає.
Основна істина дня. Кайдани не були для Павла знаком, що Бог відступив: навіть у колодках Бог приводив людей до віри, і тому з римської в’язниці Павло кличе Тимофія не забувати, на Кому все тримається.
Свідок тижня: Річард Вурмбранд
Річард Вурмбранд (1909–2001) був пастором у Румунії. Коли до влади прийшли комуністи, він служив у підпільній церкві, де віруючі збиралися таємно. За його спогадом, він знав російську і розповідав про Христа радянським військовим, які тоді стояли в країні.
Джерела: Вурмбранд, «Tortured for Christ»; Voice of the Martyrs, «Our Founders».Два питання дня
У тестПавло і Сила в колодках моляться й співають, а до ранку сторож із домом вірує (Дії 16:25–34). Що це показує про те, від чого насправді залежить сила Божого слова? І що це змінює в тому, як ти дивишся на те, що зараз зв’язує тобі руки? (2–3 речення)
Лишається в зошитіЯке твоє «опівночі» зараз? Запиши одним рядком, що ти міг би сказати там Богові.
Вечір. Перед сном: дякую за одну річ дня → визнаю, де схибив → приймаю прощення в Христі → прошу сили на завтра. Хвилина, не більше.
Вівторок · Глибокий деньEMOI на 2 Тим. 2:8–1340–45 хв
Якщо сьогодні зовсім немає часу — зроби РОСА на уривок.
Пригадай. Вірш минулого тижня: «Отже, мій сину, ___ у благодаті, яка в Ісусі ___. І що ти почув від мене при багатьох ___, те ___ вірним людям, які будуть ___ й інших навчити» (2:1–2). Скажи його з пам’яті. Сьогодні ти побачиш, Який вигляд має ця благодать, коли все йде не так.
Двері. «Бог прощає, але до певного часу. Одного разу я його так підведу, що Він відвернеться».
Що з цим не так: сьогоднішній текст справді говорить про відречення і не робить з нього дрібниці. Але останнє слово в ньому не за людиною.
Молитва перед читанням. Згадай одну обіцянку, яку ти колись дав Богові і не виконав. Не розбирай її, просто назви. Тоді: «Відкрий мої очі…» (Пс. 119:18). Усю дорогу помічай, де текст тебе зупиняє, і кажи про це Йому.
Фон. «Вірне слово» — формула, якою Павло в листах до Тимофія і Тита кілька разів вводить коротке визнання, добре знане церквам (1 Тим. 1:15; 3:1; 4:9; Тит. 3:8). Рядки в 2:11–13 мають ритм, тому чимало тлумачів вважають їх уривком раннього гімну чи визнання віри. Чи їх співали, напевно не знаємо.
Слова і імена. Давид (в. 8) — цар Ізраїлю, якому Бог пообіцяв нащадка на престолі навіки (2 Сам. 7:12–16). Добра Звістка (в. 8) — те саме слово, яке деінде в нашому перекладі стоїть як «Євангелія». Вибрані (в. 10) — ті, кого вибрав Бог, Його народ. Відректися (в. 12) — відмовитися від Нього, сказати «я Його не знаю».
Читай. 2 Тимофія 2 повністю, потім уривок 2:8–13 ще раз, вголос і повільно.
Що написано? 6–7 хв
Запиши в зошит · Спробуй
Знайди в уривку всі «якщо». Скільки їх? Порівняй, як закінчується кожне: чи всі вони побудовані однаково? Де в уривку говорить «я», а де з’являється «ми»? Що тут зв’язане, а що ні (в. 9)? Чесно: що з цього ти вже знав і звідки?
«Господи, я читав ці рядки раніше. Покажи мені, повз що я проходив».
Після своєї спроби
«Якщо» чотири. У перших трьох рядках відповідь Христа наче віддзеркалює нашу дію: померли — житимемо, терпимо — царюватимемо, відречемося — відречеться. Четвертий розбиває дзеркало: ми невірні, а Він вірний. У вв. 8–10 говорить Павлове «я», у вв. 11–13 звучить спільне «ми»: те, що переживає апостол, стосується всіх. Зв’язаний Павло, а Боже Слово ні. Перевір свій понеділковий прогноз. Павло каже «пам’ятай», бо спирається не на настрій і не на силу волі, а на Особу. Уривок починається Ісусом Христом і закінчується Ним.
Питання до тексту 8–10 хв
Запиши в зошит · Пороздумуй
Запиши одне-два власні питання до уривка і можливі відповіді. Якщо не знаєш, з чого почати: навіщо нагадувати Тимофієві те, що він і так знає? Чому спершу «воскреслого», а вже потім «з нащадків Давида», хоча життя Ісуса йшло навпаки? Як Павло може радіти, що Слово не ув’язнене, коли сам у кайданах? Як поєднати кінець в. 12 і в. 13? Що в цьому уривку турбує самого Бога?
«Отче, чому Ти даєш мені тут і обітницю, і пересторогу водночас?»
Після своєї спроби: чотири рухи уривка
2:8. Пам’ятай воскреслого Царя
Тимофій не забув, Хто такий Ісус, він сам про Нього проповідує. Але в тиску відоме часто перестає керувати рішеннями. Слово тижня — «мнемо́неве» (пам’ятай, тримай у пам’яті). Таунер помічає, що форма дієслова тут, ймовірно, кличе пам’ятати постійно, знову і знову повертати думку до Христа. І пам’ятати не ідею, а Особу. Дивися, в якому порядку він її називає: спершу «воскреслого з мертвих», а потім «з нащадків Давида». Таунер вважає, що це зроблено свідомо: людині в кайданах насамперед потрібно знати, що смерть не мала останнього слова (Таунер, «The Letters to Timothy and Titus»). «З нащадків Давида» додає друге: Ісус справжня людина і Цар, у Якому Бог дотримав обітниці Давидові. Тимофій має тримати перед очима не ідею витривалості, а живого Царя, Якого смерть не втримала.
2:9–10. Кайдани і вільне слово
Павло не прикрашає свого стану: «до кайданів включно, наче злочинець». Першим слухачам це звучало гірко: йти за вчителем, якого тримають як бандита? Але одразу злам: «Але Боже Слово не ув’язнити!» У грецькому «кайдани» і «не зв’язане» одного кореня: мене закули, а його ні. Тому Павло «все терпить» не заради себе, а «заради вибраних». Спасає не його терпіння, спасіння «в Ісусі Христі», але звістка доходить через тих, хто за неї платить. Кайдани зупиняють проповідника, але не Боже слово, і терпіння Павла має обличчя: людей, до яких це слово ще має дійти.
2:11–12. Вірне слово: разом із Ним
Тепер замість «я» звучить «ми», і тричі поспіль «з Ним». Перший рядок майже дослівно повторює Рим. 6:8: «Якщо ми померли з Христом, то віримо, що й будемо жити з Ним». Йдеться, радше, не про героїчну смерть, а про те, що сталося, коли ми стали належати Христові (у Рим. 6 Павло пов’язує це з хрещенням). «Якщо терпимо, то будемо з Ним і царювати»: те саме слово, що про Павла у в. 10, і царство попереду. А тоді тон різко змінюється: «якщо відречемося, то й Він відречеться від нас». Це майже слова самого Ісуса (Мт. 10:33). Усе наше майбутнє лежить «з Ним», тому відмовитися від Нього означає втратити все.
2:13. Злам ритму
Останній рядок починається як попередній: «якщо ми невірні…» Після такого початку очікуєш ще одного вироку. А стоїть інше: «то Він залишиться вірним, бо Себе зректися не може». У грецькому «невірні» і «вірний» теж одного кореня, так що наша невірність і Його вірність стоять одна навпроти одної. Цей рядок не скасовує попереднього. Але опору він переносить з нас на Нього. Надійно можна сказати одне: остання підстава не в нашій вірності, а в Ньому: Христос не може перестати бути Собою.
Що побачили інші Стотт
Наказ «пам’ятай Ісуса Христа», каже Стотт, спершу дивує: як Тимофій міг би Його забути? Але людська пам’ять хитка, людина може забути навіть власне ім’я. Тому Ісус і залишив Вечерю як трапезу пам’яті. А церква, додає Стотт, часто забуває Христа, захопившись то суперечками, то власними дрібними справами (Стотт, «The Message of 2 Timothy»).
Головна думка 3 хв
Запиши в зошит · Спробуй
Закрий текст. Що Павло хотів сказати Тимофієві цими шістьма віршами? Одне речення, до 20 слів. Які вірші несуть цю думку найчіткіше?
«Ось чого Ти хотів від Тимофія, і ось на чому Ти його поставив…»
Після своєї спроби
Тримай перед очима воскреслого Ісуса: Його слово не ув’язнити, і Він лишається вірним, навіть коли ми ні. Слова в тебе можуть бути інші. Порівняй: чи не загубив ти головного, тобто самого Христа? Найчіткіше цю думку несуть вв. 8, 9 і 13.
Як свіжо тут відкривається Бог 3–4 хв
Запиши в зошит · Пороздумуй
Не загальні слова на кшталт «Бог добрий», а що Він робить саме тут. Подивись на Ісуса у в. 8, на Слово у в. 9 і на Христа у в. 13. Що з цього правда на всі часи? І одне слово про себе: це мене тішить, дивує, вабить чи лякає?
«Так ось Ти Який: навіть коли я ___, Ти…»
Після своєї спроби
Бог тут не стоїть осторонь від Павлових кайдан. Він підняв Ісуса з мертвих, і Ісус досі живий. Він дотримав обітниці, даної Давидові понад тисячу років тому. Його слово виходить туди, куди проповідника не пускають. Він серйозно ставиться до відречення, бо стосунки з Ним справжні, а не формальні. І вірний Він не тому, що ми гарно себе показали, а тому, що інакше не може: зректися Себе для Нього неможливо. Правда на всі часи: Христос не міняється від того, як міняємося ми. Це тішить і трохи лякає водночас, і, здається, так і має бути.
Де тут Христос 3 хв
Запиши в зошит · Пороздумуй
Де в уривку Ісус не лише Той, Кого треба пам’ятати, а й Той, Хто пройшов цим шляхом першим? Підказка у вв. 9, 11 і 13.
«Ісусе, у цьому тексті я бачу Тебе в тому, що…»
Де тут Христос
Христос тут перше слово і останнє. Його Павло кличе пам’ятати (в. 8). Словом, яке у в. 9 перекладено «злочинець», Лука називає двох розбійників, розп’ятих поруч з Ісусом (Лк. 23:32). Тож Павло в кайданах іде шляхом, яким його Господь уже пройшов, і з тією самою ганьбою. «Померли з Ним» (в. 11) можливе лише тому, що Він помер за нас, а «з Ним і житимемо» — лише тому, що Він воскрес. А в. 13 показує Його серце. У ніч арешту учні розбіглися, Петро тричі зрікся, а Ісус не перестав бути їхнім Господом. На хресті Він лишився вірним за невірних.
Що побачили інші Фі
Фі помічає: Павло ніби не зміг закінчити речення так, як почав. Після «відречемося — відречеться» логіка ніби вимагала сказати, що й Він стане невірним. Але сказати таке про Бога Павло не міг. Наша невірність не змінює Христової вірності Своєму народові (Фі, «1 and 2 Timothy, Titus»).
Серце відповідає 4 хв
Спершу одним словом: що в тобі зараз відгукнулося — подяка, покаяння чи довіра? Потім молитва, вголос або в зошит:
«Господи Ісусе, Ти воскрес з мертвих і живеш (2:8). А я часто живу так, ніби Тебе немає: ___ (наприклад: коли боюся втратити роботу; коли вирішую все сам). Я буваю невірним Тобі в ___.
30 секунд тиші. Що Ти нагадуєш мені зараз?
А Ти лишаєшся вірним, бо Себе зректися не можеш (2:13). Не дай мені ховатися за Твоєю вірністю, щоб не каятися, і не дай тікати від Тебе через сором. Повертаюся до Тебе, Ісусе, бо Ти лишився вірним аж до хреста».
Рядок плачу. Якщо тебе зараз щось зв’язує і перемоги не видно: «Боже, мене тримає ___. Я не бачу, де тут Твоя сила. Мені ___. Але Ти воскресив Ісуса, і я прошу ___». Павло теж назвав свої кайдани кайданами (2:9). Сказати це Богові — не невіра.
Якщо ти ще шукаєшСкажи Богові чесно: «Якщо Ісус справді воскрес, а не лише залишився в історії, покажи мені це так, щоб я зміг повірити».
Крок 2–3 хв
Запиши в зошит · Застосуй
Пам’ятати Ісуса видно на ділі. Коли тисне, ти повертаєш думку до Нього. Після провалу йдеш до Нього, а не від Нього. Обери один крок і запиши: «Коли ___, я ___».
Наприклад:
- «Коли завтра в курилці знову захочеться зробити вигляд, що я не віруючий, я подумки скажу: «Ісус живий», і відповім чесно, якщо спитають».
- «Коли ввечері згадаю, де сьогодні був невірним, я не відкладу це на потім, а назву Йому одним реченням і прийму прощення».
Лінія 2:2. Кому одному цього тижня ти передаси одну думку з уривка? Можливо, тому, хто думає, що вже все зіпсував. Глянь і на свій ланцюжок віри: у ньому теж були люди, які колись схибили, а ланцюжок тримала Христова вірність. Помолися за свого Тимофія словами 2:13. Пропонувати йому щось ще рано: це останній тиждень лише молитви.
«Господи, я цього сам не витягну, будь зі мною о ___». Увечері чесно скажи собі: так чи ні? Якщо ні, напиши Йому один рядок, без самокарання, і спробуй завтра: Він лишається вірним і тоді.
Якщо ти ще шукаєшТвій крок — прочитати розділ про воскресіння, Луки 24, і записати одне питання, яке в тебе виникло. Постав його людині, яка тебе запросила.
Свідок одним рядком. За спогадом Вурмбранда, він одного разу читав радянському офіцерові, який майже нічого не знав про Ісуса, Євангелію про Його розп’яття. Офіцер засмутився, і тоді пастор прочитав йому про воскресіння.
Джерело: Вурмбранд, «Tortured for Christ».Імена. Наступні 2–3 імені зі списку: «Ти воскрес і живеш. Покажи Себе живим для ___».
Звичка місяця. Сьогодні молитва-відповідь уже звучала після кожного кроку. Якщо поруч є хтось, прочитайте разом 2:13 і скажіть Богові по реченню. Галочка.
Два питання дня
У тестЧому Павло, закликаючи Тимофія терпіти, каже не «будь сильним», а «Пам’ятай про воскреслого з мертвих Ісуса Христа» (2:8)? І що змінюється, коли після власної невірності ти пам’ятаєш, що Він «залишиться вірним» (2:13)? (2–3 речення)
Лишається в зошитіДе ти зараз буваєш невірним Йому? Назви одне місце.
Вечір. Дякую → визнаю → приймаю прощення → завтра. І чесне «так чи ні» до свого кроку.
Середа · Світло з інших місцьВірний, коли ми ні15–20 хв
Пригадай. Скільки «якщо» в 2:11–13, і чим останнє відрізняється від решти? З пам’яті.
Двері. «Я колись відрікся, хай і не вголос. Тепер читаю «Він відречеться від нас» і думаю, що для мене все».
Що з цим не так: страх тут справжній, і він навіть добрий знак: байдужа людина не боялася б. Але сьогоднішні тексти показують, що Бог робить із невірними, які повертаються.
Молитва перед читанням. Рука на закритій Біблії. Скажи Богові, чого ти найбільше боїшся почути від Нього. Тоді: «Відкрий мої очі…»
Читай. 2 Тимофія 2 повністю, потім Псалом 89:20–38, Луки 22:31–34, 54–62 і Івана 21:15–17.
Фон. Псалом 89 написано тоді, коли здавалося, що Божа обітниця Давидові провалилася: друга його половина плаче над приниженим царем (вв. 39–46). Тому середина псалма звучить як нагадування Богові Його ж слів. У Луки 22 Петро щойно пообіцяв іти з Ісусом «і до в’язниці, й на смерть» (22:33).
РОСА · Псалом 89:20–38
Роздивляюсь.
Запиши в зошит · Спробуй 3 хв
Що Бог обіцяє Давидові та його нащадкам (вв. 20–30)? Що буде, якщо нащадки відкинуть Його Закон (вв. 31–33)? І що Бог каже після слова «але» у в. 34?
«Господи, зупини мене на Твоєму «але»».
Осмислюю. Яка головна думка цих віршів? Як свіжо тут відкривається Бог, Який карає нащадків за беззаконня, але каже: «Свого милосердя не позбавлю його і не порушу Своєї вірності» (в. 34)?
«Ти — Бог, Який навіть палицею не скасовує Заповіту, і…»
Співрозмова. Де ти зараз живеш з наслідками власної невірності? Що хочеш сказати Йому про це?
«Господи, я заслужив ___. Але Ти сказав, що не порушиш вірності, і тому я…»
Що побачили інші Таунер
Таунер обережно допускає, що 2 Тим. 2:13 може бути обітницею: Бог збереже навіть найслабшого віруючого, бо Його обітниці вкорінені в Ньому Самому. І тут же йому спадає на думку Петро, якого воскреслий Ісус повернув біля озера (Ів. 21:15–19). При цьому він наголошує: застереження сусіднього рядка від цього не стає менш справжнім (Таунер, «1–2 Timothy & Titus»).
Амінь ділом. Той самий крок, що ти записав у вівторок.
Запиши в зошит · Уточни
«Коли буде ___, я зроблю ___». Чи є там час і місце? Чи починається він із повернення до Христа, а не з обіцянки «більше ніколи»?
Імена. 2–3 імені зі списку: «Ти не порушуєш Своєї вірності. Будь вірним і до ___, навіть якщо зараз він далеко від Тебе».
Звичка місяця. Прочитай з кимось Пс. 89:34 і скажіть Богові по реченню у відповідь. Галочка.
Суть дня · Вірний, коли ми ні
Рядки 2:12 і 2:13 стоять поруч, і багато хто читає їх із тривогою: так відречеться чи залишиться вірним? Інші місця Писання допомагають почути обидва рядки разом.
Вірність попри невірних нащадків. У Псалмі 89 Бог наперед каже, що буде, коли Давидові нащадки відкинуть Його Закон: палиця і удари (в. 33). А тоді: «але Свого милосердя не позбавлю його і не порушу Своєї вірності» (в. 34). Невірність має наслідки, але Заповіт тримається не на нащадках, а на Ньому. Згадай 2 Тим. 2:8: Ісус «з нащадків Давида». Він і є Тим Нащадком, у Якому Божа вірність дійшла до кінця. Псалом говорить про царський рід, а 2:13 про Христа і тих, хто в Ньому, але Бог в обох місцях той самий.
Запиши в зошит · Пороздумуй 1 хв
Чим, на твою думку, «палиця» з Пс. 89:33 відрізняється від того, щоб Бог відкинув людину?
Палиця болить, але нею виховують своїх, а не чужих. Наслідки невірності можуть бути довгими і гіркими. Але саме те, що Бог виховує, показує: Він і далі тримає людину за свою.
Слова Ісуса, які не можна списати. Рядок 2:12 перегукується зі словами самого Ісуса: «а хто відречеться від Мене перед людьми, відречуся його і Я перед Отцем Моїм, Який на небесах» (Мт. 10:33). Він каже це учням, яких посилає туди, де їх битимуть. Відречення тут — це відмова належати Йому, щоб врятувати себе. Але там само Ісус нагадує, що в учнів пораховане навіть волосся на голові (10:30): застереження звучить від Того, Хто про них турбується.
Петро: той, хто зрікся. А тепер людина, яка пройшла саме по цьому краю. Ще до того, як Петро впав, Ісус каже йому: «Я ж благав за тебе, щоб не забракло тобі віри; і ти, коли навернешся, зміцни своїх братів!» (Лк. 22:32). Помітив? «Коли навернешся», а не «якщо». Далі тричі «я не знаю Його», півень, і тоді: «Обернувшись, Господь поглянув на Петра» (22:61). Петро виходить і гірко плаче. Після воскресіння Ісус тричі питає його «чи ти любиш Мене?», стільки ж, скільки було зречень, і тричі доручає: «Паси вівці Мої!» (Ів. 21:15–17). Петрове зречення було справжнім, але останнє слово лишилося за Ісусом, Який молився за нього наперед.
Ці тексти різні, і склеювати їх в одну формулу не варто. Та разом вони допомагають почути 2:12–13 так, як написано. Рядок 2:12 застерігає від дороги, на якій людина відмовляється від Христа і не повертається. Рядок 2:13 говорить про Господа, Який кличе назад того, хто впав. Самовпевненому більше потрібен перший рядок, а тому, хто плаче над своїм падінням, — другий.
Над усім цим стоїть сам Ісус. Він молився за Петра до того, як той зрікся, поглянув на нього в мить зречення і сам прийшов до нього після воскресіння. Вірність Христа не чекає, поки ми станемо вірними.
Основна істина дня. Бог серйозно ставиться до невірності, але Його вірність глибша за наші падіння: Ісус молився за Петра раніше, ніж той зрікся, і повернув його після сліз.
Важке місце: «Я колись зрікся. Христос уже відрікся від мене?»
Питання. Я колись злякався і сказав, що не вірую, або жив так, ніби Христа немає. Значить, 2:12 вже про мене?
Хибна відповідь, яку іноді чуємо. «Та Бог усе одно вірний, не переймайся». Або навпаки: «Відрікся — значить, назад дороги немає».
Що каже текст. Застереження 2:12 справжнє, і сам Ісус каже те саме (Мт. 10:33). Але йдеться про дорогу, на якій людина так і залишається далеко від Нього. Петро зрікся тричі, і Ісус його повернув. Текст не дає нам права за одним епізодом оголошувати остаточний вирок ні собі, ні іншому. Сам страх і бажання повернутися, здається, більше схожі на ознаку того, що Христос тебе ще тримає, ніж на вирок. Межа також є. 2:13 — не дозвіл: хто свідомо відмовляється від Христа, розраховуючи на прощення потім, читає цей вірш навиворіт. І ще одне: страх, сльози, тремтіння чи втома самі по собі не є відреченням.
Якщо важко. Якщо ця думка не відпускає тебе днями, не чекай кінця тижня. Поговори з людиною поруч: куратором, лідером групи чи пастором. Ти не мусиш нести це сам.
Свідок тижня: слово на з’їзді
Незабаром після приходу комуністів до влади уряд Румунії зібрав з’їзд представників церков. За спогадом Вурмбранда, промовці один за одним запевняли, що віра і нова влада чудово уживаються. Він сидів у залі з дружиною Сабіною і вирішив виступити: говорив не про владу, а про Ісуса Христа, Якому церква належить насамперед. Так на ділі виглядає слово Ісуса про того, хто «визнає Мене перед людьми» (Мт. 10:32).
Джерело: Вурмбранд, «Tortured for Christ».Обговоримо на групі
Павло ставить поруч «якщо відречемося, то й Він відречеться від нас» і «якщо ми невірні, то Він залишиться вірним» (2:12–13). Навіщо, на твою думку, нам потрібні обидва рядки? І чого частіше бракує тобі: першого чи другого? Подумай сам, а поговоримо на зустрічі.
Два питання дня
У тестБог карає невірних нащадків Давида, але каже: «Свого милосердя не позбавлю його і не порушу Своєї вірності» (Пс. 89:34), а Ісус молиться за Петра ще до його зречення (Лк. 22:32). Як ці місця допомагають читати 2 Тим. 2:12–13 разом? Як свіжо в них відкривається Бог і що це змінює в тому, як ти повертаєшся до Нього після падіння? (2–3 речення)
Лишається в зошитіЯку свою невірність ти досі носиш так, ніби Бог її не простив? Запиши одним словом.
Вечір. Дякую → визнаю → приймаю прощення → завтра.
Четвер · У житті«Моє служіння скінчилося»15–20 хв
Пригадай. Що Ісус зробив для Петра ще до того, як той зрікся (Лк. 22:32)? З пам’яті.
Двері. «Я вже нічого не можу зробити для Бога. Сиджу вдома, і все».
Що з цим не так: обмеження справжні і можуть дуже боліти. Але Павло пише з місця, де не міг зробити майже нічого, і саме там каже, що Боже Слово не ув’язнити.
Молитва перед читанням. Перш ніж відкрити Біблію, назви Богові одне місце, де твої руки зараз зв’язані: хвороба, догляд за кимось, робота, яка забирає все. Потім: «Відкрий мої очі…»
Читай. 2 Тимофія 2 повністю, потім Филип’ян 1:12–18.
Фон. Листа до Филип’ян Павло написав з попереднього ув’язнення, за більшістю тлумачів, у Римі. Він чекав суду і тоді ще сподівався вийти на волю. Преторій у в. 13 — це, ймовірно, імператорська варта, солдати якої по черзі стерегли в’язня.
РОСА · Филип’ян 1:12–18
Роздивляюсь.
Запиши в зошит · Спробуй 3 хв
Що, за Павлом, сталося через його кайдани (вв. 12–14)? Хто заговорив сміливіше? Чому Павло радіє навіть тоді, коли дехто проповідує не з чистих причин (вв. 15–18)?
«Господи, покажи мені, що Ти робиш там, де я бачу лише втрату».
Осмислюю. Яка головна думка цих віршів? Як свіжо тут відкривається Бог, Який через кайдани однієї людини «додав сміливості» багатьом іншим (в. 14)?
«Ти — Бог, Який робить мої обмеження дверима для…»
Співрозмова. Що у твоєму житті зараз схоже на кайдани? Чи готовий ти, щоб Бог скористався саме цим?
«Господи, я не обирав ___. Але якщо через це Твоє Слово може дійти до ___, то…»
Що побачили інші Сіббс
Річард Сіббс — пуританський проповідник у Кембриджі початку XVII століття. Його книгу «Надломлена тростина» про Христову ніжність до слабких читають досі. Колегам-пасторам він радив доручити Богові те, яке ім’я і яку славу матиме їхня праця, а самим дбати бути такими, як треба, навіть потай. І закінчив: «Слави нам вистачить потім» (за збіркою «Entrusted with the Gospel», наш переклад).
Амінь ділом.
Запиши в зошит · Застосуй
Твій крок з вівторка або новий: «Коли буде ___, я зроблю ___». Наприклад: «Коли поставлю ввечері чайник, я запишу голосове з одним віршем для людини, яка зараз далеко».
Імена · крок свідчення. Молитва за 2–3 імені: «Твоє Слово не ув’язнити. Нехай воно дійде до ___ там, куди мене не пустять». Минулого тижня ти тренував свою історію на 60 секунд. Тепер сходинка вище: запропонуй одній людині помолитися за неї. Достатньо сказати: «Можна, я помолюся за тебе? Є щось конкретне?» Помолися одразу, коротко, або ввечері. Якщо людина відмовить, подякуй і просто молися далі. Якщо ти на службі чи далеко, напиши це повідомленням.
Звичка місяця. Помолися над Флп. 1:14 разом із кимось. Галочка.
Суть дня · «Моє служіння скінчилося»
Галині п’ятдесят шість. Двадцять років вона вела в церкві дитячу недільну школу. Пам’ятала дні народження, пекла печиво на свята, знала, в кого з дітей вдома негаразди. Торік у її мами стався інсульт. Тепер мама не встає, доглядальниця приходить двічі на тиждень, а решта часу на Галині. На зібрання вона вибирається раз на місяць, якщо пощастить. Увечері, коли мама нарешті засинає, Галина сидить на кухні й каже собі: «Моє служіння скінчилося. Я тепер нікому не корисна». А ще їй соромно: вона дратується на маму, підвищує голос і вже тиждень не відкривала Біблії.
Запиши в зошит · Пороздумуй 1 хв
Що з того, що Галина каже собі, правда, а що ні? Що сказав би їй 2 Тим. 2:8–13?
Почнімо з правди. Втрата справжня, і Галина її не вигадала. Павло теж не вдає, що кайдани дрібниця: «переношу злигодні – до кайданів включно» (2:9). Текст дозволяє назвати втрату втратою.
Але Павло не каже Тимофієві: «Пам’ятай, скільки я зробив». Він каже: «Пам’ятай про воскреслого з мертвих Ісуса Христа» (2:8). Цінність Галининого життя ніколи не трималася на тому, скільки дітей сиділо перед нею в неділю. Вона тримається на Тому, Хто живий і Хто назвав її своєю. Втрата класу не забрала в неї Христа.
Далі 2:9. Галина наче замкнена в чотирьох стінах, але «Боже Слово не ув’язнити». Як це може виглядати в її тижні? Увечері вона читає мамі вголос один псалом. Доглядальниці, яка вічно поспішає, робить чай і питає, як у неї вдома. Колишній учениці, тепер студентці в іншому місті, раз на тиждень надсилає голосове з віршем і реченням молитви. Це не замінники «справжнього» служіння, а слово, яке вийшло за стіни. Обмеження зупиняють твої плани, але не Боже слово.
А в 2:10 Павло каже, заради кого він усе це несе: «заради вибраних». Його терпіння має обличчя. У Галининого терпіння теж є обличчя: мамине. І ще тих, до кого через неї може дійти слово.
А 2:13 — для вечорів, коли Галина знову зірвалася. Не «Бог тепер від мене відвернувся» і не «та нічого страшного». Вона може назвати Йому свою невірність одним реченням, вранці попросити вибачення в мами і почати день з Ним. Він лишається вірним і на цій кухні.
Межа тут така. Павло сидить саме за проповідь, а Галина доглядає маму, тож не кожне обмеження — кайдани за Євангелію. Але воскреслий Христос у них один. І текст не кличе Галину «служити» понад сили: іноді вірність — це попросити громаду посидіти з мамою, поки вона сама сходить на зібрання.
Вийдімо за межі кухні. Студент за кордоном, далеко від своєї церкви. Чоловік на нічних змінах без жодної вільної неділі. Жінка, яка місяць не встає після операції. Пастор, у якого забрали приміщення. Стіни в кожного свої, а вірш той самий: Боже Слово не ув’язнити.
Над усім цим стоїть Ісус, Якого «схопили й повели» (Лк. 22:54) і Який на хресті не міг поворушити ні рукою, ні ногою. Саме тоді, цілком безпорадний у чужих руках, Він зробив найбільшу справу в історії світу. Тому твоя безпорадність не останнє слово про тебе.
Основна істина дня. Обмеження можуть забрати в тебе звичне служіння, але не Христа і не силу Його слова: Він живий, і Він вірний навіть у вечори, коли ти зриваєшся.
Свідок тижня: двічі до в’язниці
Неділя, 29 лютого 1948 року. Річард Вурмбранд іде до церкви, і дорогою його затримує таємна поліція. Родина довго не знає напевно, чи він живий, а згодом Сабіні навіть повідомляють, що він помер. Частину цих років він проводить в одиночній камері. Про те, що там з ним робили, ми тут не писатимемо.
1956 року, після понад восьми років, його відпускають. Недовго він служить відкрито, але влада забороняє йому проповідувати. І тут йому довелося вибирати вдруге. За його спогадом, за підтримки родини він знову почав таємно зустрічатися з віруючими. Свобода не прибрала ризику. Вона лише поставила те саме питання ще раз.
1959 року його заарештовують знову. Звільняють лише 1964-го, загалом після чотирнадцяти років за ґратами. Сабіна теж провела у в’язниці три роки.
Ця історія не про незламного пастора. Вона про воскреслого Христа, Від Якого Вурмбранд не відрікся ні до в’язниці, ні після неї, і про Боже слово, якого ніхто не зміг ув’язнити.
Джерела: Вурмбранд, «Tortured for Christ»; Voice of the Martyrs, «Our Founders».Якщо важко. Якщо хтось рідний тобі зараз у неволі і ця історія болить, не тримай цього в собі. Напиши куратору, лідеру групи чи пастору.
Два питання дня
У тестПавло в кайданах пише: «Але Боже Слово не ув’язнити!» (2:9), а у Флп. 1:14 його кайдани додають іншим сміливості. Що це показує про те, як Бог діє там, де твої можливості обмежені? Назви одне своє обмеження цього тижня і одну дію, через яку Його слово може піти далі. (2–3 речення)
Лишається в зошитіЯку фразу про свою «непотрібність» ти кажеш собі? Запиши її, а поруч 2:9.
Вечір. Дякую → визнаю → приймаю прощення → завтра.
П’ятниця · Підсумок«Він лишається вірним»10–15 хв + тест
Пригадай. Що зробив Вурмбранд, коли 1956 року вийшов на волю й отримав заборону проповідувати? З пам’яті, одним реченням.
Двері. «Я обіцяв Богові вже сто разів. Мабуть, Йому набридло мене прощати».
Що з цим не так: за цими словами чесність і біль. Але мірою Божої вірності є не наша надійність, а Він Сам: Він «Себе зректися не може» (2:13).
Молитва перед читанням. Подякуй Богові за одне місце цього тижня, де Він був вірним, хоч ти й ні. Потім: «Відкрий мої очі…»
Читай. 2 Тимофія 2:8–13 двічі, повільно, бажано вголос.
РОСА · 2 Тимофія 2:11–13
Роздивляюсь.
Запиши в зошит · Спробуй 3 хв
Не підглядаючи, заповни пропуски, а тоді звір із текстом:
«Вірне слово: якщо ми з Ним ___, то з Ним і ___; якщо ___, то будемо з Ним і ___; якщо ___, то й Він ___ від нас; якщо ми ___, то Він залишиться ___, бо Себе ___ не може».
Які рядки ти пам’ятав, а які ні? Який рядок ламає схему «якщо… то»?
«Господи, покажи мені, чому цей рядок стоїть останнім».
Осмислюю. Яка головна думка цих рядків? Як свіжо тут відкривається Бог, Який «Себе зректися не може»?
«Ти — Бог, Який не може перестати бути…»
Співрозмова. Який із чотирьох рядків тобі зараз найпотрібніший: як утіха чи як застереження? Скажи Богові чесно, чому саме він.
«Господи, мені зараз найбільше потрібен рядок ___, бо…»
Що побачили інші Стотт
Джон Стотт пише, що Бог може зробити все, що узгоджується з тим, Хто Він є. Не може Він лише одного: перестати бути Собою (Стотт, «The Message of 2 Timothy»). З цього випливає, що Його вірність тримає обидва боки: Він дотримує і обітниць, і застережень. Тому 2:13 не скасовує 2:12, а стоїть поруч.
Амінь ділом.
Запиши в зошит · Застосуй
Розкажи вірш тижня комусь або напиши його з пам’яті. І один крок: «Коли буде ___, я зроблю ___». Наприклад: «Коли наступного разу захочеться промовчати про віру, я скажу хоча б одне речення і згадаю 2:12».
Імена. Молитва за 2–3 імені. Якщо цього тижня ти запропонував комусь помолитися за нього, запиши одним реченням, як це було. Не вийшло? Не картай себе, 2:13 і про це теж. Спробуй ще раз до неділі.
Звичка місяця · підсумок. Чотири тижні молитви над Словом позаду. Порахуй галочки, але не для оцінки: просто подивися, які дні вдалися і що тобі тоді допомогло. Наступного тижня починається «Мій Тимофій». Звичка піде до людини, за яку ти два тижні молився: ти запросиш її прочитати з тобою один уривок.
Суть дня · Відповідь на питання тижня
У понеділок ми питали: чому Павло, закликаючи терпіти, каже не «будь сильнішим», а «пам’ятай Ісуса Христа»? І чому вірне слово закінчується не погрозою, а словами «Він залишиться вірним»?
Відповідь, здається, така. Сила волі закінчується, а в кайданах закінчується швидко. Павло не радить Тимофієві шукати сили в собі. Він ставить перед ним Особу: воскреслого Ісуса, Якого смерть не втримала (2:8). Пам’ятати тут означає не згадувати раз на рік, а щодня повертати думку до живого Христа. Хто тримає Його перед очима, той і свої кайдани бачить інакше. Вони справжні, але Боже Слово не ув’язнити (2:9). Павло в колодках у Филипах, Павло в римській в’язниці, Вурмбранд в одиночній камері, Галина на кухні біля мами: ніде слово не зупинилося.
А кінець вірного слова? Рядок «якщо відречемося, то й Він відречеться від нас» лишається серйозним, і Ісус казав те саме (Мт. 10:33). Але Павло не ставить крапку на застереженні. Останнє слово за вірністю Того, Хто «Себе зректися не може» (2:13). Петро зрікся тричі, а Ісус молився за нього ще до того (Лк. 22:32) і потім повернув до служіння. Петро не уникнув падіння. Він повернувся, бо його тримала не своя вірність, а Христова.
Виходить просто: терпіти допомагає не моя сила, а Його життя і Його вірність. Я можу бути слабким. Він — ні.
Основні істини тижня
- Терпіння живиться не силою волі, а пам’яттю про воскреслого Христа (2:8).
- Обмеження зупиняють мої плани, але не Боже слово (2:9–10).
- Відректися від Христа — серйозна річ, і Божа вірність не робить її дрібницею (2:12).
- Його вірність глибша за мою невірність, тому після падіння я повертаюся, а не ховаюся (2:13).
Свідок одним реченням. Вурмбранд пройшов дві в’язниці й чотирнадцять років неволі, і, судячи з його книжки, тримала його не власна стійкість, а Христос, Якого він не зрікся.
Слово вирішує
- Безсилля каже: ти вже нічого не можеш зробити для Бога. Слово каже: «Але Боже Слово не ув’язнити!» (2:9).
- Сором каже: ти все зіпсував, Бог від тебе відвернувся. Слово каже: «якщо ми невірні, то Він залишиться вірним» (2:13).
- Більшість каже: Бог простить, можна й промовчати. Слово каже: «якщо відречемося, то й Він відречеться від нас» (2:12).
- Втома каже: навіщо це терпіти? Слово каже: «Тому все терплю заради вибраних, щоб і вони отримали спасіння» (2:10).
Вірш на пам’ять ще раз. Скажи з пам’яті.
«якщо ми невірні, то Він залишиться вірним, бо Себе зректися не може»2 Тим. 2:13
Рядок декларації №4. Допиши своїми словами: «Христос живий і вірний: навіть коли я ___, Він ___, тому я ___». Наприклад: «навіть коли я мовчу від страху, Він лишається вірним, тому я повертаюся і кажу правду».
Далі. Наступного тижня Павло переходить від своїх кайданів до праці Тимофія: нагадувати людям головне, не сперечатися про слова і старанно, правильно навчати слова істини (2:14–15). А для тебе починається «Мій Тимофій». Молися за свою людину щодня і до неділі подумай, як запросиш її прочитати з тобою один уривок.
Питання дня
Лишається в зошитіЯка одна думка цього тижня лишилася з тобою? І як вдався крок: де ти був невірним, а де повернувся? Запиши це поруч із 2:13.
Що б ти відповів? У тест
«Бог же вірний. Якщо я на роботі промовчу, що я віруючий, Він простить»
Що б ти йому відповів? Напиши 2–4 речення без докору, спираючись на 2:12–13.
Підказка
Погодься, що Бог справді прощає. Покажи, що 2:12 і Мт. 10:33 не дають планувати відречення наперед. Нагадай про Петра: він гірко плакав, а не будував план. І запропонуй разом помолитися за сміливість.
Тест тижня
Підсумок тижня для куратора, без балів. Пройди тест до неділі. Якщо тиждень був дуже важкий, відповідай хоча б на одне ключове питання і познач звичку: це теж повноцінний підсумок.
1. П’ять ключових питань. Відповіді просто перенеси зі свого зошита:
- Пн. Павло і Сила в колодках моляться й співають, а до ранку сторож із домом вірує (Дії 16:25–34). Що це показує про те, від чого насправді залежить сила Божого слова? І що це змінює в тому, як ти дивишся на те, що зараз зв’язує тобі руки?
- Вт. Чому Павло, закликаючи Тимофія терпіти, каже не «будь сильним», а «Пам’ятай про воскреслого з мертвих Ісуса Христа» (2:8)? І що змінюється, коли після власної невірності ти пам’ятаєш, що Він «залишиться вірним» (2:13)?
- Ср. Бог карає невірних нащадків Давида, але каже: «Свого милосердя не позбавлю його і не порушу Своєї вірності» (Пс. 89:34), а Ісус молиться за Петра ще до його зречення (Лк. 22:32). Як ці місця допомагають читати 2 Тим. 2:12–13 разом? Як свіжо в них відкривається Бог і що це змінює в тому, як ти повертаєшся до Нього після падіння?
- Чт. Павло в кайданах пише: «Але Боже Слово не ув’язнити!» (2:9), а у Флп. 1:14 його кайдани додають іншим сміливості. Що це показує про те, як Бог діє там, де твої можливості обмежені? Назви одне своє обмеження цього тижня і одну дію, через яку Його слово може піти далі.
- Пт · Що б ти відповів? Друг каже: «Бог же вірний. Якщо я на роботі промовчу, що я віруючий, Він простить». Що б ти йому відповів? Напиши 2–4 речення без докору, спираючись на 2:12–13.
2. Пригадай і застосуй (одне-два речення, без підглядання). Що Бог зробив і дав за 2 Тим. 2:8–13 і до чого це Слово кличе тебе?
У самій формі ще звичка і крок тижня і рядок «Для куратора».
Пройти тест тижня тут
Форма не відкривається? Відкрий її в новому вікні.
Вечір. Дякую → визнаю → приймаю прощення → завтра. А на вихідних — відпочинок без нового матеріалу.
Якщо ти без групи
Питання «Обговоримо на групі» пройди з однією людиною. Якщо нікого немає, напиши куратору: він допоможе знайти пару. Раз на місяць буде зустріч для всіх, хто вчиться без групи.